Новые рецепты
|
|
фото грибов с названиями описание, информация
Прежде чем отправляться в лес необходимо быть твёрдо уверенными, какие грибы съедобные. Фото грибов, с названиями, описание, информация о месте произрастания помогут разобраться в этом нелёгком процессе. При невнимательном отношении к эти по истине вкуснейшим дарам природы очень легко ошибиться, ведь гриб, растущий в тени может существенно отличаться от собрата обогретого солнечными лучами, а старый гриб совершенно не похож на молоденького.
Собирая грибы необходимо внимательно присматриваться к цвету шляпки, мякиша, пластинок и даже колец на ножке. А вот запах вас может подвести, иногда ядовитые грибы пахнут очень приятно, и это может ввести в заблуждение.
Грибы делят на:
- Съедобные;
- Несъедобные;
- Условно съедобные.
Съедобные грибы, фото и название, и описание, конечно же, помогут определиться при идентификации ценного продукта питания богатого на белки и витамины, минеральные вещества и ароматические. Количество съедобных грибов достигает 500 видов, но известны широкому кругу не более 100 видов, а большинству грибников и вовсе не более 10—15.
Большие любители и ценители грибов всегда помогут новичку разобраться со своими находками, однако доверяться полностью не следует, человеку свойственно ошибаться. Поэтому, внимательно всматриваясь в фото, и запоминая, как именно выглядят самые распространённые и ценные грибы, вы без труда и самостоятельно можете определиться со съедобностью гриба.
Грибы делят на
- Сумчатые или аскомицеты.
К этому семейству относятся сморчки и строчки. Большинство сморчков хорошие, съедобные грибы, а вот строчки без предварительного отваривания могут быть ядовитыми.
Трюфельные, так же замечательные, деликатесные съедобные грибы с клубневыдным телом.
- Базидиомицеты
Именно к этому классу и относится большинство привычных для нас съедобных и вкусных грибов.
Семейство агариковые или шампиньоновые
К этому семейству относится, наверное, самый популярный и известный гриб шампиньон. В переводе с французского так и называется — гриб. Мясистый, крупный, белый, с широкими, свободными пластинами под шляпкой. Этот гриб выращивается человеком уже более 200 лет. Распространён в степях и лесо степях на унавоженной, богатой питательными веществами почве.
Шампиньон бывает лесной, изящный, двукольцовый, тонкий, а наибольшую ценность представляют:
- Луговой или обыкновенный. Шляпка молодого гриба от 2-х до 6 см, шаровидная, с возрастом становится распростёртая, и увеличивается до 12 см. Белая, сухая чистая, мелкочешуйчатая. При разломе белая мякоть слегка розовеет и издаёт приятный запах. Пластинки слабо розовые, широкие. Ножка гриба расширенная в основании, белая, кольцеватая;
- Августовский. Отличается от остальных тем, что с возрастом шляпка становится чешуйчатой с более интенсивной окраской в центре.
Читайте также: Когда убирать морковь и свеклу в Подмосковье?
Семейство болетовые
Виды съедобных грибов, фото и названия из этого семейства знакомы многим.
Маслёнок
Маслёнок(серый, зернистый, болотный и другие) а вот самым вкусным считается маслёнок настоящий или осенний. Шапка гриба покрыта плёночкой, скользкой, коричневой, блестящей которую перед кулинарной обработкой необходимо снимать. Сама шляпка у молодого гриба слегка шаровидная, а с возрастом распростёртая. Трубчатый слой от светло-жёлтого до оливкового цвета прикрытый белой пеленой. Мякоть от белой до жёлто-кремоватой. Плодоносит урожайно, особенно в дождливое лето и осень в сосновых посадках, на песчаных почвах.
Белый (боровик)
Белый (боровик)В зависимости от места произрастания его формы могут отличаться по шляпке, форме ножки, сетчатости рисунка. Этот гриб можно встретить как летом, так и осенью как в сосновом бору так и в дубраве и именно от этого будет зависеть его шляпа. А вот растёт он группами, где один там и другой не подоплёку. А вот «белый» он потому, что при любых обстоятельствах цвет его мякоти не меняется, остаётся белоснежной.
Шляпа гриба шаровидная, а старея, становится плоской. А вот нижняя часть, трубы слегка желтеют, когда стареют. Ножка гриба покрыта сеточкой, от светло-коричневой, до бардовой.
Польский
ПольскийВкусный, красивый и очень ароматный. По своим качествам не уступит белому. Гриб не привередлив к соседству, растёт и под сосной и под дубом, как летом, так и осенью. Шляпка напоминает выпуклую коричневую слизистую подушку, а в сухое время она высыхает.
Польский можно запросто отличить от всех остальных по синюшной окраске вступающей в месте где было травмировано трубчатый участок. Сами трубочки, в начале, светло-жёлтые, а затем приобретают более интенсивный зелёный цвет. Мякоть при разрезе так же синеет, а потом становится буроватой.
Ножка гриба плотная, крепкая, белая у молодого гриба, и слегка пожелтевшая у старого. По запаху этот гриб не отличается от настоящего белого гриба.
Подберёзовик
ПодберёзовикБелый, розовеющий, болотный, серый и многие другие его собратья растут на влажных почвах, как под соснами, так и под берёзами, как одиночно, так и скучено. В зависимости от соседства с деревом шляпа гриба может быть тёмно-бурая, коричневая, светло-жёлтая. Когда влажно то и шляпа мокрая, в сухую погоду сухая. Иногда гриб вырастает, а шляпа как-бы отстаёт, тогда мякоть с трубочками обнажается и чуть выворачивается.
При разрезе гриб светлый, а обветриваясь розовеет, далее темнеет. Трубочки на концах зубчатые, серо-коричневые. Ножка чешуйчатая, светлая до 5 см в высоту. Молодой грибок обладает утолщённой снизу ножкой, с возрастом она становится более стройной.
Подосиновик
ПодосиновикНазвание совершенно несвязано с осинами, гриб может расти под разными деревьями в смешанных лесах.
Шляпка этого гриба может быть как бурая, так и красная, жёлто-коричневая и просто коричневая. У молодого гриба яркая, сочная, насыщенного цвета и выпуклой формы, крупная. С возрастом она мельчает, как бы высыхая, и становится значительно бледнее. Мякоть белая, но при разрезе розовеет. Ножка длинная, плотная, белая с серо-коричневыми чешуями.
Трубочки гриба мелкие, в юном возрасте серые, а далее серо-бурые.
Подосиновик белый
Подосиновик белыйСущественно отличается от своих собратьев. Очень крупный, с мясистым верхом, белый или с лёгким розовато-сероватым оттенком. Низ с мелкими порами в молодости белый далее чуть сероватый.
Ножка стройная книзу с расширением, мякоть основания ножки синяя доходящая до черноты.
Белый подосиновик, как правило, более осенний, чем все остальные.
Может быть интересноНесъедобных грибов, а то и вовсе ядовитых также не менее 150 видов. Некоторое несъедобные грибы вовсе не являются ядовитыми, однако их запах и вкус так отвратительны, что они не могут быть съедены.
Моховик зелёный
Моховик зелёныйМожет быть как коричневый, так и красный, оливково-зелёный и бордовый. С небольшой выпуклой, матовой и сухой шляпкой. Трубчатый подслой с крупными порами жёлтого цвета, при механическом воздействии синеет.
Ножка тёмно-серая с зелёным отливом, в верхней части с мелкими чешуйками.
Гриб летне-осенний, иногда до самых заморозков. Растёт как в смешанных, так и чисто хвойных лесах.
Моховик коричневый
Моховик коричневыйОчень похож на пред идущий, но мякоть его не синеет, а вот трубочки при надавливании приобретают синюю окраску.
Козляк
КозлякКоричнева с тёмными и светлыми оттенками шляпка, слизистая в дождь и матовая, бархатистая в сухую погоду.
Мякоть упругая, жёлтая. Трубочки с жёлтым и зеленоватым отливом. Ножка гладкая и ровная.
Очень любит влажные места в хвойном лесу.
Семейство строфариевые
В основном в этом семействе «прописались» съедобные грибы. Однако большая категория знатоков относят их к категории «условно съедобные грибы». Дело в том, что тот же опёнок имеет только съедобную шляпку и 2—3 см ножки, ближе к шляпке, остальная часть гриба не съедобна. С другой стороны, если белый гриб можно без опаски есть в сыром виде, то условно съедобные должны провариваться в подсоленной воде не менее 40 минут с обязательным сливом воды, а ещё лучше два раза по 20—25 минут со сменой воды.
Опёнок летний
Опёнок летнийКак и все строфариевые опёнок любит компанию. Растут эти грибы большими группами, грибники очень любят сбор этих «семеек». Урожай этих грибов можно собирать с середины лета до самых заморозков. Любимейшее место произрастания старая древесина, пни, подножье засохших деревьев.
Молодой грибок имеет полусферическую шляпу, края её загибаются и переходят в пелену, которая закрывает собой пластинки. Гриб может быть любого коричневого оттенка с переходом как к жёлтому, так и оливково-зелёному. Пластинки грибка тонкие и частые. Молодой гриб носит на себе кольцо от пелены, с возрастом оно опадает оставляя от себя лёгкий след.
Ножка гриба может достигать 10 см, а в диаметре не более 1 см. При разрезе ножка наполненная, и только старея, становится пустотелой.
Тело гриба мягкое с очень приятным грибным запахом, в дождливый период водянистое.
Все опята летние, осенние, очень похожи друг на друга, а вот опёнок тёмный более мощный гриб и растёт как семейкой, так и в одиночке.
Читайте также: Многолетние цветы для урала цветущие все лето фото и название
Семейство сыроежковые
Груздь
ГруздьИногда этот гриб называют «Настоящий гриб, царь-гриб». Эти грибы относят к млечнековым, так как на разрезе выделяется жгучий, млечный сок. Пластинки ровные, белые. Шляпка может достигать 20—25 см. Ножка гриба белая, плотная.
Груздь может быть осиновый, чёрный, мавроголовый, все они растут вблизи берёз. Чтобы удалить млечный сок их предварительно вымачиваю или отваривают, затем солят.
Сыроежка
СыроежкаВильчатая, выцветающая, ломкая, жёлто-синяя, пищевая, зелёная, буреющая все эти сыроежки отличаются друг от друга в зависимости от региона произрастания, почв, климата и даже погодных условий. Имеют очень хрупкую мякоть. Предпочитают песчаные почвы, по одиночно, на опушках, вдоль дорожек. Название сыроежка совершенно не говорит о том, что этот гриб можно есть сырым. Некоторые знатоки относят его к условно съедобным.
Лисичка
ЛисичкаГриб от жёлтого до жёлто-оранжевого цвета, в сухую и солнечную погоду светло-жёлтый до белого. Шляпка воронкообразная, как правило, не совсем правильной формы, доходящая до 10 см в диаметре. Мясистая, гладкая шляпа имеет плотную, так ого же цвета мякоть.
Среди мхов, в хвойных лесах излюбленное место произрастания.
Читайте также: Анемона посадка и уход в открытом грунте (фото)
Какие грибы съедобные?
Каждое грибное семейство имеет как съедобные, так и несъедобные грибы. Без определённых знаний, и опыта пользуясь только атласом для опознавания, очень сложно изучить мир грибов и определить их съедобность.
Информация о съедобном грибе или условно съедобном может быть очень противоречивой. В любом случае, собирая грибы будьте бдительны, если гриб вам не известен или вы сомневаетесь лучше его пропустить.
Это совершенно не означает, что нужно отказаться от похода в лес за грибами. Наполнив корзинку грибами, непременно проконсультируйтесь со знатоками, местными жителями, просмотрите атлас, даже в интернет можно отправить фото и описание, и только будучи уверенному можно приступать к кулинарным приготовлениям.
Существует мнение, что для того, чтобы понять, как отличить съедобный гриб от несъедобного, необходимо его отварить с луком, и если лук почернеет, то гриб несъедобный. Это не правда. Грибные яды совершенно не влияют на цвет лука. Более того, есть яды, которые совершенно не вывариваются в жидкость, а так и остаются в грибном теле.
Иногда происходит отравление съедобными грибами. Это случается совершенно не по незнанию грибов. Дело в том, что гриб по своей природе имеет свойство аккумулировать токсины, так же соли тяжёлых металлов, именно эти яды и приводят к тяжёлым отравлениям. Поэтому, отдавая предпочтение месту сбора грибов, избегайте мест загрязнённых отходами человеческой жизнедеятельности. Свалки, мусорные кучи, которыми к сожалению всё чаще наполняются леса, совершенно не пригодны для сбора грибов, хотя сами грибы с удовольствием там растут.
Їстівні гриби — Вікіпедія
Печериця — є одним із найвідоміших, серед інших багатьох видів їстівних грибів.Їстівні гриби це м’ясисті і їстівні плодові тіла декількох видів макрофагів (гриби, які мають плодові тіла достатньо великого розміру, що їх видно неозброєним оком). Багато грибів є корисними та поживними, іноді їх називають «лісовим» або «рослинним м’ясом».
Гриби багаті білком (також містять близько 1 % вільних амінокислот), вуглеводами — специфічним грибним цукром мікозів і глікогеном (так званим твариним крохмалем). Гриби містять мінеральні речовини: калій, фосфор, сірку, магній, натрій, кальцій, хлор, і вітаміни А (каротин), вітаміни групи В, вітамін С, великі кількості вітаміну D і вітаміну РР.
Білки в грибах знаходяться у вигляді білково-полісахаридних комплексів, тобто у зв’язаній з хітином клітинної оболонки формі. Це перешкоджає гідролізу білків до окремих амінокислот соляною кислотою шлункового соку і знижує засвоюваність білків. Покращити засвоюваність білка грибів можна спеціальними засобами кулінарної обробки — ретельним подрібненням, приготуванням соусів і грибної ікри. Використання грибного борошна, виготовленого із сушених грибів, дозволяє підняти засвоюваність з 70 % до 88 %.
У грибах також є ферменти (особливо в печерицях), які, прискорюючи розщеплення білків, жирів і вуглеводів, сприяють кращому засвоєнню їжі.
За Б. П. Васильковим їстівні гриби поділялися на чотири категорії харчової цінності (з):
| I | Білий гриб, рижик смачний, хрящ-молочник справжній |
| II | Підберезовик, дубовик, маслюк, вовнянка, печериця |
| III | Моховик зелений, Валуй, сироїжки, хрящ-молочник оливково-чорний, опеньок осінній справжній, лисичка звичайна |
| IV | Моховик тріщинуватий, скрипиця, опеньок луговий, глива, гриб-зонтик. |
До четвертої категорії належали маловідомі і їстівні гриби, що рідко збираються.
В даний час від поділу грибів на харчові категорії відмовляються, для кожного виду індивідуально описують харчову цінність, часто із зазначенням національних особливостей у світовій кулінарії.
Хоча ніякі гриби не рекомендується вживати в сирому вигляді, зустрічаються рецепти страв (салатів, бутербродів) саме з сирих грибів. Іноді в такому вигляді вживають сироїжки, печериці, гливи, рижики, гриби-парасольки строкаті; делікатесним вважається салат із сирих мухоморів цезаря.
| Частина гриба | Свіжі гриби | Склад сухої речовини | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Вода | Суха речовина | Білки | Жири | Манітол | Цукор | Клітковина | Екстрактивні речовини | Зола | |
| Білий гриб | |||||||||
| Ніжка | 87,02 | 12,98 | 30,73 | 4,41 | 12,71 | 0,98 | 40,41 | 4,09 | 6,67 |
| Шапинка | 86,17 | 13,83 | 43,90 | 6,20 | 14,14 | 1,87 | 22,54 | 3,25 | 8,10 |
| Верхня частина шапинки | 87,66 | 12,34 | 39,91 | 5,82 | 7,14 | 1,71 | 30,92 | 5,21 | 9,29 |
| Гіменофор | 88,17 | 11,83 | 48,74 | 7,97 | 10,16 | 2,01 | 19,41 | 3,26 | 8,45 |
| Підберезовик | |||||||||
| Ніжка | 88,69 | 11,31 | 29,87 | 3,51 | 9,85 | 2,46 | 42,35 | 4,76 | 7,20 |
| Шапинка | 84,03 | 15,97 | 44,99 | 9,90 | 12,75 | 3,28 | 20,56 | 3,38 | 9,14 |
| Маслюк звичайний | |||||||||
| Ніжка | 91,07 | 8,93 | 32,75 | 3,80 | 15,57 | 0,18 | 35,99 | 4,43 | 7,46 |
| Шапинка | 91,69 | 8,41 | 40,74 | 6,42 | 16,91 | 0,91 | 21,05 | 3,50 | 10,47 |
| Моховик зелений | |||||||||
| Ніжка | 89,83 | 10,17 | 35,38 | 2,36 | 10,94 | 0,48 | 41,23 | 3,78 | 5,83 |
| Шапинка | 88,32 | 11,68 | 39,85 | 5,82 | 12,92 | 1,14 | 28,29 | 3,40 | 8,58 |
| Вовнянка | |||||||||
| Ніжка | 90,29 | 9,71 | 35,71 | 4,02 | 12,79 | 2,01 | 35,26 | 3,78 | 6,43 |
| Шапинка | 89,83 | 10,17 | 39,14 | 5,34 | 13,14 | 1,98 | 28,93 | 4,10 | 7,37 |
| Рижик смачний | |||||||||
| Ніжка | 90,17 | 9,83 | 34,28 | 5,74 | 13,74 | 0,88 | 31,43 | 6,81 | 7,12 |
| Шапинка | 89,99 | 10,01 | 38,12 | 7,37 | 12,91 | 1,49 | 27,42 | 4,55 | 8,14 |
| Лисичка справжня | |||||||||
| Ніжка | 88,23 | 11,77 | 28,35 | 4,72 | 12,17 | 4,13 | 38,04 | 4,16 | 8,43 |
| Шапинка | 88,95 | 11,05 | 27,77 | 7,13 | 13,13 | 3,98 | 35,93 | 2,13 | 9,93 |
| Опеньок осінній справжній | |||||||||
| Ніжка | 92,53 | 7,47 | 26,91 | 4,62 | 9,16 | 2,91 | 44,07 | 3,52 | 8,81 |
| Шапинка | 92,80 | 7,20 | 28,16 | 4,92 | 10,74 | 3,18 | 37,58 | 4,50 | 10,92 |
Умовно-їстівні гриби[ред. | ред. код]
До умовно-їстівних найчастіше відносять гриби отруйні або їдкого смаку в сирому вигляді, але цілком їстівні після ретельної кулінарної обробки. Іноді називаються і інші причини умовної їстівності — наприклад, їстівні тільки у молодому віці.
Харчове застосування таких грибів засноване на тому, що їх отрути знешкоджуються при температурі вище 70 °C або добре розчиняються в гарячій воді і видаляються при відварюванні. Перед приготуванням страв з умовно-їстівних грибів їх необхідно варити у великій кількості води не менше 35 — 40 хвилин або два рази по 20 хвилин, відвар не використовується, а відварені гриби промивають водою.
Їдкі та гіркі речовини з деяких хрящів-молочників також видаляються кип’ятінням або вимочуванням в холодній воді протягом декількох діб.
Умовно-їстівні гриби, придатні для сушіння, можна вживати тільки після певного терміну зберігання (звичайно 2 — 3 місяці), за цей час отруйні речовини знешкоджуються.
До умовно-їстівних відносять деякі гриби, які вважаються кращими і дуже смачними — вовнянка, хрящ-молочник оливково-чорний, рядовка фіолетова, опеньок осінній справжній.
Отруєння їстівними грибами[ред. | ред. код]
Неправильне використання їстівних грибів може спричинити отруєння, в тому числі тяжке. У перезрілих та несвіжих грибах накопичуються токсини, утворені в результаті розкладу білків. Те ж саме відбувається при неправильному висушуванні грибів. Отруєння можуть викликати їстівні гриби, вражені грибами-паразитами.
Отруєння можуть викликати і їстівні гриби-гнойовики білий і чорнильний. Молоді плодові тіла цих грибів можна вживати вареному, смаженому, тушкованому вигляді, але при цьому категорично не можна вживати алкогольні напої. Отруйні речовини гриба не розчиняються ні водою, ні шлунковим соком, але добре розчиняються алкоголем і потрапляють у кров, спричиняють отруєння. За декілька годин симптоми проходять, але алкоголь не можна вживати і наступного дня через загрозу рецидиву.
Види їстівних грибів[ред. | ред. код]
Усього налічується кілька тисяч видів їстівних грибів.
Список грибів, що вважаються делікатесними або найсмачнішими[ред. | ред. код]
Список найвідоміших умовно-їстівних грибів[ред. | ред. код]
Культивовані гриби[ред. | ред. код]
Вирощувані їстівні гриби в Японії. За годинниковою стрілкою зліва направо: опеньок зимовий — Flammulina velutipes, буна-шимеджі (опеньок мармуровий коричневий) — Hypsizygus marmoreus, бунапі-шимеджі (опеньок мармуровий білий) — Hypsizygus marmoreus, ерінджі (глива королівська) — Pleurotus eryngii, шіїтаке — Lentinulа edodes. Грибництво (вирощування грибів) має довгу історію, і існує більше двадцяти комерційно вирощуваних грибів. Гриби випрошують що найменше в 60 країнах світу[6] серед яких Китай, США, Нідерланди, Франція та Польща є п’ятьма найбільшими виробниками грибів станом на 2000 р.
Комерційне вирощування грибів має важливий вплив на екологію, оскільки існує занепокоєння щодо виснаження крупних грибів, таких як лисичка у Європі, оскільки їх збір став популярним, але гриб досі проблематично вирощувати.
Список самих відомих в Україні вирощуваних грибів:
Також у світі вирощують:
-
-
Печериця садова
-
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз’яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — 232 с.
- Фотинюк, Фелікс Іванович. Гриби. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. — 184 с.
- Вавріш П. О., Горовий Л. Ф. Гриби в лісі і на столі. — К. : «Урожай», 1993. — 208 с. — ISBN 5-337-00728-9.
- Все про гриби / скл. В. Булдаков. — Донецьк : ПФК «БАО», 2000. — 336 с. — ISBN 966-548-124-X.
- Семенов А. І. Про гриби і грибників: Довідник по збору грибів в Криму. — Сімферополь : «Таврія», 1990. — 192 с. — ISBN 5-7780-0177-0.
- Сімахіна, Галина. Переробка їстівних грибів для отримання білковмісних напівфабрикатів / Галина Сімахіна, Ірина Гойко, Наталія Стеценко // Товари і ринки : журнал. — 2014. — № 2. — С. 70–85. — ISSN 1998-2666.
Список лісових їстівних грибів з фото, назвами і описом
В лісових масивах середньої смуги, в горах Камчатки і на Кольському півострові, в лісосмугах Північного Кавказу і знаменитих степах Казахстану, районах Середньої Азії – росте більше 300 видів їстівних грибів, які так подобається збирати любителям «тихого полювання».Дійсно, заняття дуже захоплююче і цікаве, що дозволяє, до того ж, ласувати зібраним урожаєм. Однак, гриби необхідно знати, щоб в кошик разом з їстівними не потрапили отруйні, вживаючи які в їжу, можна отримати важке харчове отруєння. Їстівні гриби з фото, назвами і описом пропонуються для ознайомлення всім, хто цікавиться збиранням грибів.
Список лісових їстівних грибів з фото і поради початківцям грибникам
Їстівними вважаються гриби, які абсолютно без ризику для життя і здоров’я можна використовувати в їжу, так як вони володіють значною гастрономічної цінністю, відрізняючись тонким і неповторним смаком, страви з них не приїдаються і завжди користуються попитом і популярністю.
Хороші гриби називаються пластинчастими, на нижній стороні капелюшків знаходяться пластинчасті структури або губчастим, оскільки своїми капелюшками з нижньої сторони нагадують губку, всередині якої знаходяться спори.
Під час збору досвідчені грибники завжди звертають увагу на особливі ознаки того, що гриб придатний в їжу:
- частоту розташування пластинок;
- якого кольору спори;
- яким способом пластинки кріпляться до ніжці;
- зміна кольору м’якоті при натисканні на неї.
Виростають лісові гриби з грибниці, що нагадує сірувату світлу цвіль, яка з’являється на гниючих деревах. Ніжні волокна грибниці обплітають коріння дерева, створюючи обопільно корисний симбіоз: грибам від дерева дістається органіка, дерево з грибниці отримує мінеральні елементи живлення і вологу. Інші види грибів прив’язані до порід дерев, що надалі визначило їх назви.
У списку представлені лісові гриби з фото і їх назви:
- підберезник;
- подорешник;
- підосичник;
- поддубовик;
- рижик сосновий;
- дубовик крапчастий або звичайний, інші.
Підберезник
Подорешник
Підосичник
Поддубовик
Рижик сосновий
Дубовик крапчастий
У хвойних і мішаних лісах багато інших грибів, які з задоволенням відшукуються грибниками:
- лисички;
- рижики;
- опеньки літні, осінні, лучні;
- маслюки;
- печериці;
- сироїжки;
- грузді;
- польський гриб, і так далі.
Лисички
Рижики
Опеньки
Маслюки
Печериці
Сироїжки
Груздь
Польський гриб
Складати гриби під час збору правильніше всього в спеціальні плетені лукошки, де вони можуть провітрюватися, у такій тарі їм легше зберігати свою форму. У пакети збирати гриби не можна, інакше, після повернення додому, можна виявити злиплу, безформну масу.
Допускається збирання тільки тих грибів, про яких достеменно відомо, що вони їстівні та молоді, старі й червиві варто викинути. Підозрілі гриби краще взагалі не чіпати, обходити їх стороною.
Найкращий час для збору – ранній ранок, поки гриби міцні і свіжі, вони будуть довше зберігатися.
Характерні ознаки їстівних грибів і їх опис
Серед шляхетних представників їстівних, смачних і корисних грибів є особлива група, яку прийнято характеризувати одним словом «поганки», тому що всі вони отруйні або смертельно отруйні, їх близько 30 видів. Небезпечні вони тим, що ростуть зазвичай по сусідству з їстівними і часто зовні на них схожі. На жаль, тільки через кілька годин з’ясовується, що був з’їдений небезпечний гриб, коли чоловік отримав отруєння і потрапив у лікарню.Щоб уникнути таких неприємностей, не зайвим буде перед виходом на «тихе полювання» ще раз переглянути фото, назви та опис їстівних лісових грибів.
Почати можна з першої категорії, в яку зараховано найблагородніші, високоякісні гриби, володіють найбільш високими смаковими та поживними якостями.
Білий гриб (або боровик) – йому надається пальма першості, він один з найбільш рідко зустрічаються серед родичів, корисні властивості цього гриба унікальні, а смакові якості – найвищі. Коли гриб маленький, має дуже світлу зверху капелюшок, яка з віком змінює свій колір жовтувато-коричневий або коричневий. Нижня сторона трубчаста, біла або жовтувата, м’якоть – щільна, чим старше стає гриб, тим більш в’ялою робиться його м’якоть, але колір її на зрізі не змінюється. Це важливо знати, так як отруйний жовчний гриб зовні схожий з білим, але поверхня губчастого шару рожева, а м’якоть на зламі червоніє. У юних боровиків ніжки мають форму краплі або діжки, з віком вона змінюється на циліндричну.
Зустрічається найчастіше влітку, групами не зростає, знайти його можна на пісочних або трав’яних галявинах.
Підберезник – смачний гриб, багатий мікроелементами, відомий як абсорбент, зв’язує і виводить з організму людини шкідливі токсичні речовини. Капелюшок у підберезника приглушеного коричневого відтінку, опукла, досягає діаметра 12 см, ніжка покрита маленькими лусочками, до основи – розширена. М’якоть без специфічного грибного запаху, на зламі набуває рожевий відтінок.
Гриби люблять вологий грунт, йти за ними стоїть березовий гай після хорошого дощу, шукати треба прямо біля коренів беріз, зустрічається в осичниках.
Рижик – гриб, який отримав свою назву завдяки своєму особливому морквяно-рудого кольору, капелюшок цікавою лійкоподібної форми, з поглибленням посередині, від поглиблення до країв проглядаються кола, нижня частина і ніжка теж оранжевого кольору, пластики при натисканні зеленіють. М’якоть також яскраво-помаранчева, віддає легким смолянистим запахом і присмаком, молочний сік, що виділяється на зламі, зеленіє, потім буріє. Смакові якості гриба цінуються дуже високо.
Краще росте в соснових лісах на піщаних грунтах.
Груздь справжній – грибники вважають і називають «царем грибів», хоча він не може похвалитися тим, що придатний для використання при різній обробці: в основному, у їжу вона йде тільки в засоленому вигляді. Капелюшок у юному віці груздь має плосковипуклой, з незначним поглибленням, що переходить з віком у воронкоподібну, жовтуватого або зеленувато-білі. На ній є прозорі, немов склоподібні діаметральні кола – один з характерних ознак груздя. Пластинки від ніжки відходять до краю капелюшки, на якому виростає волокниста бахрома. Біла ламка м’якуш має впізнаваним груздевим запахом, білий сік, заветриваясь, починає жовтіти.
Далі можна продовжити розглядати опис їстівних грибів, які належать до другої категорії, які, може, смачні і бажані, але їх поживна цінність трохи нижче, досвідчені грибники їх не обходять стороною.
Маслюк – рід трубчастих грибів, назву отримав за маслянистої капелюшки, спочатку червоно-бурою, потім переходить у жовто-охряную, напівкруглої з горбком по центру. М’якуш має соковитий, жовтуватого кольору, без його зміни на зрізі.
Підосичник (осиновик) – поки молодий, капелюшок має кулясту, через пару днів її форма нагадує тарілку на витягнутій до 15 см коренастой ніжці, покритої чорними лусочками. Зріз на м’якоті з білого переходить у рожево-фіолетовий або сіро-фіолетовий колір.
Польський гриб – відноситься до цінних, елітним грибів, має деяку схожість з білим грибом, капелюшок у нього каштаново-коричнева, спочатку загорнута донизу, у дорослих грибів вона загортається догори, стає більш пласка, у дощову погоду на ній виступає клейка речовина, шкірка відділяється насилу. Ніжка щільна, має форму циліндра до 4 см в діаметрі, часто гладка, зустрічається з тонкими лусочками.
Дубовик крапчастий – зовні схожий з білим грибом, але у нього трохи інша забарвлення, чорно-коричнева, ніжка жовтуватого блідого кольору з червоними вкрапленнями. М’якоть м’ясиста і щільна, яскравого жовтого кольору, зеленавого на зламі.
Дубовик звичайний – ніжка у нього більш яскрава, підстава пофарбовано червонуватим відтінком легкої тонів сіткою. М’якоть також м’ясисті і щільні, яскраво-жовта, на зламі вона зеленіє.
Назви їстівних грибів третьої, передостанньої категорії не настільки на слуху у початківців грибників, але вона досить численна, гриби цієї категорії зустрічаються набагато частіше, ніж перших двох, разом узятих. Коли в грибний сезон можна зібрати достатню кількість білих, рижиків, груздів і інших, вовнянки, лисички, сироїжки, валуї багато обходять стороною. Але коли з кількістю благородних грибів трапляються збої, охоче збирають і ці гриби, не повертатися ж додому з порожніми кошиками.
Волнушки – рожеві, білі, між собою дуже схожі, різниця тільки в кольорі капелюшки, у рожевій вовнянки молода капелюшок з бородою, випуклої форми з червоними кільцями, які з віком блякнуть, у білій – капелюшок світліше, кола відсутні, ніжка тонка, пластинки – вузькі і часті. Завдяки щільній м’якоті вовнянки добре переносять транспортування. Потребують тривалої термічної обробки перед вживанням.
Сироїжки – найбільш часто зустрічаються з сімейства сыроежковых, на території Росії росте більше десяти видів, іноді їх наділяють поетичним визначенням «самоцвіти» за красиві різноманітні відтінки капелюшків. Найсмачніші – сироїжки харчові з рожевими, червоними хвилясто вигнутими або полушаровидными капелюшками, які у вологу погоду стають клейкими, в суху вони матові. Бувають капелюшки нерівномірно забарвлені, з білими плямами. Ніжка у сироїжки від 3 до 10 см у висоту, м’якоть зазвичай біла, досить тендітна.
Лисички звичайні – вважаються делікатесними, капелюшки стають лійчастого з віком, у них немає чіткого переходу до нерівномірно циліндричним ніжок, звужується біля основи. У щільною м’ясистою м’якоті приємний грибний аромат, гострий смак. Від рижиков лисички відрізняються хвилястій або кучерявою формою капелюшки, вони світліші рижиков, на світло здаються напівпрозорими.
Цікаво, що лисички не бувають червивими, тому що містять у м’якоті хиноманнозу, вытравливающую з гриба комах і членистоногих. Показник накопичення радіонуклідів – середній.
Збираючи лисички, потрібно бути обережними, щоб в кошик разом з їстівними грибами не потрапила лисичка несправжня, що відрізняється від справжньої тільки в молодому віці, стаючи старої вона набуває блідо-жовтий колір.
Розрізняють їх, коли знаходять колонії лисичок з грибами різного віку:
- справжні гриби будь-якого віку одного кольору;
- помилкові молоді грибочки – яскраво-помаранчеві.
Валуї – з капелюшками кулястої форми, яка у дорослих грибів стає опуклою з обвислими краями, пластинками жовтуватого кольору з буруватими плямами, м’якоть у валуя біла і щільна. Запах у старих грибів неприємний, тому рекомендується збирати тільки молоді валуї, схожі на кулачки.
Опеньки – гриби, що ростуть купками по кілька штук, вони щорічно зростають на одних і тих же місцях, тому, помітивши таке грибне містечко, можна щорічно впевнено до нього повертатися з упевненістю, що врожай буде гарантований. Їх легко відшукувати на трухлявих, гнилих пнях, повалившихся деревах. Колір капелюшків у них бежево-коричневий, завжди темніше в центрі, світліше до країв, при високій вологості здобувають червонуватий відтінок. Форма капелюшків у молодих опеньків напівкуляста, у зрілих – плоска, але горбок посередині залишається. У молодих опеньків від ніжки до капелюшку виростає тонка плівочка, яка розривається у міру виростання, на ніжці залишається спідничка.
У статті представлені не всі їстівні гриби з фото, назвами та їх докладним описом, різновидів грибів дуже багато: козляка, маховики, рядовки, сморчки, дощовики, свинушки, гливи, ожини, горькуши, інші – їх різноманітність просто величезна.Збираючись у ліс за грибами, сучасні малодосвідчені грибники можуть скористатися мобільними телефонами, щоб закарбувати в них фото їстівних грибів, найбільш часто зустрічаються в цій місцевості, щоб мати можливість перевіряти знайдені ними гриби з фото наявних в телефоні, як хорошою підказкою.
Розширений перелік їстівних грибів з фото
В цьому слайд-шоу знайдуться всі гриби, в тому числі і не згадані в статті:
Популярні їстівні гриби
Якщо ви не впевнені у своєму знанні грибів — збирайте лише найбільш поширені і добре знайомі особисто вам!
Білий гриб (боровик)
Є особлива категорія грибників, які нехтують всіма грибами, крім білих. «Ну просто порожній ліс, грибів знайшов з десяток!» – в їхніх вустах це зовсім не означає, що ліс дійсно «порожній»: просто заради всього іншого вони і нахилятися не стануть. З білим можна робити все що завгодно: сушити, маринувати, солити, смажити – причому смажити без попереднього відварювання. Як правило, його краще сушити – щоб взимку їсти грибний супчик.
Маленький боровичок може бути зовсім білого кольору, з віком капелюшок у нього стає коричневою, а потім і темно-бурої. Також з віком капелюшок розгортається: у малюків вона напівкругла, з прилеглими до ніжці краями, у дорослих білих – розгорнута, просто опукла, може бути і плоскою. Трубочки (ті, які знаходяться на вивороті капелюшки) спочатку білі, потім – світло-жовті, потім – зеленуваті, навіть зовсім зелені. Ніжка у боровика схожа на барило, розширений донизу, біла або кремова.
У білого гриба є й інші форми: сітчаста (з трохи розтрісканої капелюшком), темно-бронзова (з темно-коричневого, майже чорною головкою), вкорінена (жовто-бурого кольору, з жовтими трубочками і ніжкою і злегка синеющей на зрізі м’якоттю). Є боровик королівський червоним капелюшком і жовтими трубочками і ніжкою. Всі вони їстівні і дуже смачні.
Обережно! Білий можна переплутати з неїстівними жовчним і сатанинським грибами, а також з отруйним рожево-золотистим боровиком.
- Жовчний гриб, жовчний гриб (Tylopilus felleus). У дорослої жовчного гриба рожеві трубочки і пори. Він не отруйний, але настільки бридкий на смак, що жовчним його прозвали недарма.
- Сатанинський гриб, болет сатанинський (Boletus satanas). Сатанинський гриб відрізняється ніжкою червоного кольору (прямо під капелюшком вона жовтувата) і оранжево-червоними трубочками, пори яких синіють, якщо на них натиснути.
- Боровик розовокожий, болет розовокожий, боровик рожево-золотистий (Boletus rhodoxanthus). Рожево-золотистий, отруйний, боровик схожий на сатанинський гриб: у нього червоні трубочки, також синіючі при натисканні, а ніжка – жовта, але з такою щільною червоною сіткою, що іноді здається зовсім червоним.
Опеньок
Опеньки теж ростуть великими групами і, як правило, щороку на одних і тих же місцях. Раз знайшовши опеночную колонію, можна «пастися» на ній щорічно.
Ці гриби ростуть пучками на гнилих пнях і повалених деревах. Капелюшки у опеньків коричневі, в сиру погоду злегка червонуваті, в суху їх колір ближче до бежевого. Серединка і краю капелюшки темніше, ніж уся
капелюшок. На ніжці у опеньків є кільце (у молодих грибів плівочка кільця затягує виворіт капелюшки), сама ніжка над кільцем гладка, нижче – луската, в нижній частині порожня.
Обережно! Опенька літнього можна переплутати з отруйним ложноопенком сірчано-жовтим. Відрізняються вони ніжкою (у ложноопенка вона гладка, без лусочок) і кольором сірчано-жовтий опеньок дійсно сірчано-жовтий, яскравий, з помаранчевої серединкою капелюшки. І ще: у помилкового опенька дуже неприємний запах, а у справжнього – приємний, грибний. Якщо це, звичайно, вам про чемнібудь говорить.
Лисичка
Лисички хороші тим, що їх не люблять черв’яки. Тому, набредя на колонію цих грибочків, можна бути впевненим, що половину лісового врожаю не доведеться викинути. Лисички менш всіх інших грибів схильні накопичувати шкідливі речовини, так що для печінки і нирок вони абсолютно нешкідливі. Але при цьому вони дуже тверді і переварюються гірше інших. Маленькі лисички нагадують кольором яєчний жовток, з віком вони бліднуть, і літні екземпляри можуть бути майже білими. Серединка капелюшки у дорослої лисички втиснула так, що гриб формою нагадує лійку; у маленьких грибочків капелюшки опуклі. Ніжка, зрощена з капелюшком, донизу звужується.
Обережно! Лисичку звичайну можна переплутати з неїстівної неправдивої лисичкою. За формою вони нічим не відрізняються, зате колір у неправдивої лисички дуже характерний, яскраво-помаранчевий. А ось до старості гриби бліднуть і стають відрізняються від їстівних.
Але не біда: адже лисички завжди ростуть великими колоніями; там, де є старі, є і малюки, і за кольором цих малюків неправдиву лисичку завжди можна впізнати
Чорнушка (чорний груздь)
Європейці вважають чорнушку – один з найпоширеніших у Підмосков’ї грибів – неїстівною, і дуже даремно. Може бути, вони її не вимочували? Не вимочений чорний груздь дійсно гіркий. А вимочений – так навіть і солодкий. Чорні грузді – чи не найкращі гриби для засолювання, тверді, хрусткі, довго не втрачають смак.
Вони зростають здебільшого під ялинками, причому ростуть групами, що з першого погляду не помітно. Просто, знайшовши чорнушку, не сходите з місця. Сядьте навпочіпки і довго-довго вглядывайтесь в землю. Гриби «виростуть» прямо на очах! Швидше за все, навіть виявиться, що на парочку груздів ви присіли…
Капелюшок у чорнушки коричнева або майже чорна, з оливковим відтінком, в середині – западина, краї заокруглені. Білі пластинки приростають до ніжці, сама ніжка буро-зелена, донизу звужується. М’якоть біла або сірувата, рясно виділяє молочний сік.
Маслюк
М’якоть у маслюків-малюків біла, у дорослих – жовтувата або зовсім жовта.
Маслюки гарні в маринованому і смаженому вигляді, а ось сушити їх не варто: у цих грибочках занадто багато води, і після сушіння від них залишаться ріжки – ніжки.
Молодий маслюк слизький на дотик, з віком капелюшок стає сухою. Вона може бути червоно-бурою, охряно-жовтого, сірувато-помаранчевої, а трубочки і пори у всіх видів маслюків – жовті, у зрілості – ближче до оливковою. З трубочок виділяється молочно-біла рідина
Обережно! Маслюк можна переплутати з неїстівним перцевим грибом, не отруйним, але дуже гострим, дійсно перцевим на смак. Тільки у маслянка дрібні пори і жовті трубочки, а у перцевого гриба пори великі, а трубочки червонуватих відтінків. І ще: якщо перцевий гриб розламати, м’якоть його незабаром стане рожевіти, а м’якоть маслянка кольору не змінить.
Підберезник (обабок) і підосичник
У підберезників може бути бура, сіра або навіть чорна капелюшок і білі або кремові трубочки, які з віком можуть стати брудно-сірі. Ніжка в нього тонше і вище, ніж у боровика, біла, з бурими або чорними лусочками. Переплутати підберезник можна хіба що з подосиновиком, капелюшок у якого помаранчева, цегляно-червона або охряно-жовтий. Але туг плутай-не плутай, гірше не буде, тому що обидва ці гриби їстівні і дуже смачні.
Збирати гриби найкраще в плетений кошик: вони будуть провітрюватися і не раздавятся. Ніколи не використовуйте поліетиленові пакети, інакше, прийшовши додому, ви виявите, що принесли безформну злиплу масу.
| |||||
| |||||
| |||||
| |||||
Ласкаво просимо на “Світ грибів України”
Обережно: отруйні гриби!
Правила грибника
|