Омріяний сад Фанатки — Наш участок — Ландшафтный дизайн и обустройство участка
Сад моей мечты создавался с нуля, с целинного участка, богатого полевыми травами и конечно же пыреем. в те годы иного способа борьбы с сорняками, как перекопка и перебирание корней руками не существовало. И вот после 15 лет борьбы у меня наконец-то есть сад! Это мое «место силы», место воплощения фантазий, релаксации и труда до изнеможения.Теперь в моем саду есть и беседка, и домик, и колодец. Половину участка заняли красивые растения. вторая половина — плодовый сад и огород.
Все, что есть в моем саду, придумано и спроектировано мной. Сама таскала и камни для ручья, только самые громадные просила уложить строителя Влодю, работающего по соседству. Почему сама — мужа как-то не вдохновляли эти работы, сын был мал. Это теперь муж приглашает друзей в сад и водит хвастается
А мне и приятноЭто мой домик и навес над обеденным местом.
Сидя за столом, вы имеете возможность созерцать сад.
Каменистая горка. Првый берег сухого ручья, как и положено крутой Долго боялась браться за рокарий, боялась кича. Хотелось создать уголок так словно так было всегда, природа постаралась.
Беседку делали большую. Никак не могла решить, как положить крышу на каменные столбы. Не в техническом плане, а в плане дизайна. Просто на столбах получалось очень тяжеловесно. Пришелся по душе вариант камня с трубами.
Добавлено через 10 минут 51 секунду
Беседка удобюна своими размерами. Стол в ней сделан из станины от старой швейной машины и двери. Помещается довольно большая компания. Вжару прохладно и прятно там сидеть и глядеть на сад.
Начинала я сад, когда сыну было 6 лет, а вот уже и горка для внука. Как время бежит! Немного не закончена — внизу домик пока не доделан.
Добавлено через 9 минут 23 секунды
А это еще сухой ручей. В перспективе проложить шланги для ручья замкнутого цикла.
А это вид с балкона. Площадку перед домом пришлось сделать, чтобы талые воды не затекали в дом. А стены выложили сухой кладкой. Если кто надумает себе делать, учтите такой момент: уклон в сторону горы , не вертикальная кладка. Камни обязательно кластьна самую широкую сторону, заполняя пустоты землей. Следующий ряд кладется как кирпичная кладка, с перевязкой. В разрезе стенка должна напоминать трапецию. Тогдща ваши камни не будут ползти.
Добавлено через 6 минут 1 секунду
А это еще сухой ручей. Осень была дивная!
Вид на горку из-за стола у дома
Это мой колодец
Омріяний сад Фанатки| Сторінка 2 — Наш участок — Ландшафтный дизайн и обустройство участка
Добавлю рассказ о колодце и детской площадке.Свой колодец мы обложили бутом, чтобы был созвучен дому. Есть один ньюанс в том, как мы делали отмостку вокруг. Не хотелось мне делать опалубку, отмостка потом какая-то незавершенная получается. вот и пришло такое решение: на расстоянии от колодца выложили овал из бута. (колодец в овале смещен в одну сторону, чтобы площадка со стороны подхода была шире). когда эта стеночка окрепла, засыпали внутрь щебень и залили бетоном. Радиально в 4 стороны проложили температурные швы из планочек.
Отмостка получилась выше уровня земли, чтобы зимой не замокала.
все остально видно из фото. колодец — это та же малая архитектурная форма, которая делает участок интересным. В разное время года — своя картинка.
Добавлено через 3 часа 27 минут 53 секунды
Добавлю фоток о детском мире в моем саду.
Эта горка-домик из осинок и шелковицы, которые прореживали в соседней посадке. Сама горка обшита поверх досок двумя листами алюминиевых пластин для типографской печати. В планах еще обшить изнутри старой вагонкой и сделать окно и дверь.
А это сундук для сокровищ, их в детстве так много!
История возникновения его такова: вытянули с чердака старый, добротный, деревянный, но уже не нужный там ящик. Вся изюминка сундука в металле. Эти уголки остались от нашего первого укрытия от дождя — старой алюминиевой хлебной будки. После ее разборки остались эти массивные углы, а ручки от деревянного ящика советских времен, видимо военного производства. Плюс петля для замка. Весь металл выкрасили в черный цвет, а потом я золотой акриловой краской сделала потертости.
Крышку оббила дерматином, валявшимся с незапамятных времен — жалко было выбросить. Гвоздиками выбила букву М — Максим. Ребятенку сундук пришелся по душе. А у нас стало меньше проблем с уборкой — Малыш быстро справляется сам. Удобно. Рекомендую.
Омріяний сад з в реаліях сьогодення
Народна мудрість стверджує, що людина може вважати сповна виконаним свій обов’язок на цьому світі, якщо вона за своє життя виростить сина, збудує хату та посадить бодай одне деревце. Воістину святий обов’язок!
У рік свого 75-ліття маю підстави стверджувати, що життя прожив не даремно, бо і сина маю, і збудував невеличкий будинок, і посадив не одне деревце, а цілий сад, про який мріяв з дитинства.
Спомин про витоки омріяного
Народився я і виріс у селі Рожнятівці на Томашпільщині Вінницької області, де природа обдарувала місцину гарними чорноземами. Однак для мене і досі є не з’ясованим, чому в нашому селі на той час було так мало садів. Десь лише у сусідки тітки Лисовети він був чималим та родючим. Її чоловік був працьовитим молдованином, мав добрі навики у вирощуванні й догляду за фруктовими деревами. Тож нас із сестрою в дитинстві не раз брала спокуса покуштувати тих соковитих сусідських яблук. Для цього сестра неодноразово стояла на сторожі, а я забирався на високі дерева і рвав при місяці яблука, наповнюючи ними хлопчачу пазуху. Причому дуже обережно, аби хазяїн «не засік» і не розповів батькам, бо тоді б нам не було непереливки. До речі, дядько Феодосій чи не першим у нашому селі висадив на городі й кущі смородини, агрусу, малини і особливо суниці, про яку ми ще й не чули. Зрідка доводилося прокрадатись і на цю ділянку, щоб скуштувати смачних ягід.
А ще пам’ятається: коли приходило Різдво, то в першу чергу ми з сестрою носили святу вечерю до нашого рідного дядька Івана Юрчика, який, окрім усього іншого, пригощав двома чотирма свіжими яблуками. У січні це для нас також було неабиякою смакотою й радістю. Коли ж ми, дітлашня, ходили по селу колядувати, а господар Франко Краківський малим колядникам виносив по одному квашеному яблуку, то ми умудрялися того вечора приходити до нього по 2-3 рази, щоб вдосталь посмакувати цими на той час диво-яблуками. Ось таким було наше дитинство в ті нелегкі 30-ті роки.
Мабуть, відтоді й відклалась у моїй душі особлива повага до яблук та іншої домашньої садовини, а заодно й закралася дитяча мрія, аби колись мати й свій власний сад — великий та гарний. Та здійснилась вона лише 25 років тому, на півстолітньому вже проміжку мого життя, коли…
Під Вінницею, за селом Пирогове
Мені разом з іншими працівниками культури обласного центру виділили земельну ділянку у створеному садово-городньому товаристві «Вишенька». Першими моїми кроками було закладання на ділянці майбутнього саду. Бачився він мені не таким, як сусідський у Рожнятівці, а багатим і різно-деревним, щоб усе в ньому було — і овочі, і фрукти для сім’ї. Хоча держава «розщедрилася» для кожного з нас усього на 4 сотки. А ще й будівля якась мала бути.
Як зараз пам’ятаю: 30 квітня сімдесят дев’ятого року нам у натурі визначили дачні ділянки, а вже через тиждень, 5 травня, я предметно взявся за висаджування саду. При цьому скористався допомогою і порадами мого давнього знайомого і однодумця Василя Яропуда, котрий на той час очолював дослідну станцію садівництва, людини з високим фаховим іміджем і авторитетом. Саме ж знайомство наше відбулося 40 років тому, коли ми разом з ним у складі поважної делегації Вінниччини перебували з візитом дружби у Келецькому воєводстві Республіки Польща. За дні перебування у сусідній державі ми так здружилися з Василем Миколайовичем, що ці стосунки міцно об’єднують нас і понині. Немає такого тижня, щоб ми телефоном не спілкувалися по 2-3 рази, щоб ми щомісяця не зустрічалися віч-на-віч, не обговорювали найважливіші політичні події, садово-городні питання, спортивні новини тощо. А ще ми витримуємо традицію: кожного літа чи осені ходити разом на «тихе полювання” до навколишніх лісів.
Саме такі стосунки, безпосередня підтримка і мудрі настанови визначного вченого-садівника допомогли мені на науковій основі закласти сад, якому нині виповнилося вже чверть віку, і яким я пишаюсь. Хоча на початку мали місце і мої певні прорахунку одним з яких вбачаю надмірне бажання висадити якомога більше всіх видів дерев.
Починалося ж з найсуттєвішого
Враховуючи незначний розмір виділеної ділянки, її місце розташування, особливості грунту та деякі інші фактори закладання майбутнього саду, ми почали з головного: підбору сортів дерев, оптимізації кількості, різновидів того чи іншого сорту, щоб згодом забезпечити сім’ю необхідними фруктами. І саме за сприяння мого наставника Василя Миколайовича мені вдалося придбати найкращі на той час сорти, перш за все яблунь, а також розмістити їх на ділянці, дотримуючись науково-практичних рекомендацій спеціалістів. Можливо, їх кількість була завеликою, адже бажання висадити побільше властиве багатьом садівникам-початківцям. Нині вже майже відрегульовано густоту дерев, набув у цьому я вже чималого досвіду, та й іншим даю поради. В основному були підібрані сорти високорослих дерев, адже тоді ще не було моди на карликові. Висадив найпопулярніші на той час високоврожайні яблуні: Айдаред, Кальвіль сніговий, Голден делішес, Джонаред, Слава переможцям, Старк ранній. З груш посадив Талгарську красуню та Беру київську зимову. Поповнили сад дві сливки сорту Стен лі, а також декілька щеп вишень. Пізніше практично на кожну яблуню стали щеплювати й інші цікаві сорти. Скажімо, на літній Конфетній добре прижилася Слава миру, на Кальвілі сніговому — Зимове Плесецького, на нестійкому до марші Мекінтоші — зимовий Мелроуз. На скороспілому ж Старку ранньому щепили ще й Кід Оранж Ред, Глостер та Джонаголд. Тож тепер на одному дереві успішно плодоносять аж 4 різних сорти. В цілому нині у моєму немолодому вже омріяному саду плодоносять до п’ятнадцяти сортів яблук.
Розповім про цікавий, як па мене, експеримент, що приніс неабияке задоволення. Коли я отримав у розпорядження дачну ділянку, то поряд з нею від поля пролягала невеличка канава, на якій росла собі яблунька-дичка. Під час формування саду я її зрізав, однак через рік дерево пустило новий пагін. Довелося і його зрізати. Але наступного року з’явився новий, бо рослина продовжувала своє життя. Тоді ми з Василем Миколайовичем вирішили прищепити на сильний пагін дички французький сорт Флоріна, який дає дуже стійкі плоди, що лежать до наступного літа, мають незвичний приємний смак та аромат. А щоб мати більше таких яблук, прищепили Флоріну ще й на сорті Новорічному.
Хочу зазначити, що щеплення здійснювали і на грушах, зокрема Талгарську красуню зробили «родичкою» Бери київської літньої.
Не зовсім повезло мені зі сливами. Обидві щепи сорту Стенді через декілька років почали всихати. Але з коренів пустили пагони-дички. То ми знову ж на цих дичках щепили сливи інших сортів з гарними смаковими якостями. Подібні проблеми мав і з вишнями на щепах. Десь через десяток років вони стали сохнути. Довелося їх викорчувати, а на їхнє місце висадити звичайні кісточкові сіянці, які отримав від моєї колеги Ніни Скорик та відомого вже Яропуда. Зараз вишеньки підростають і сподіваюсь на стабільні врожаї.
Не одними яблуками багатий сад
Так уже традиційно складається, що хочеться мати біля хати й інші дерева та кущі, без яких взагалі не обійтися в господарстві. Хочу розказати про таке… Якщо заходити з вулиці на територію моєї ділянки недалеко від зведеного раніше невеличкого будинку, то прямо біля вхідної хвіртки першою відбувається зустріч з великим кущем калини. Під час достигання кетяги буквально нависають просто над дорогою. То ж, щоб зайти на подвір’я, треба вклонитися оспіваному у віршах та піснях дереву — символові нашої України, помилуватися життєдайною рослиною. А привіз я свого часу її маленькою з рідного села від маминої хати. Нині вже давно покійні мої батьки, проте й досі біля самотньої хати красується багатий кущ такої ж калини, радує кожного, хто проходить неподалік.
В іншій частині мого вінницького саду ростуть ще по одному екземпляру калини і вишні — це вже з дружининого краю Кіровоградщини, від хати її матері. Згадані деревця стали для нас з дружиною своєрідними символами, згадкою про рідні домівки, найрідніших людей, яких уже немає.
Нещодавно я придбав у доброго мого знайомого садівника-любителя Цезаря Яворського, який мешкає у Пироговому, по одній черешні, сливі, шовковиці, аличі.
Винятковий інтерес для мене становить шовковиця, адже я давній діабетик, спеціалісти ж рекомендують вживати стиглі ягоди та виготовляти з них компоти.
Чільне місце у моєму саду зайняли і кущові насадження. Розміщую їх уздовж межі з сусідськими дачними ділянками. Серед них — три високих кущі (вище мого росту) незнайомого мені сорту аґрусу. Особливість цієї рослини в тому, що вона не вибаглива до грунту і освітлення, а період достигання ягід до 1,5-2 місяців, вони доволі стійкі до хвороб, смачні, придатні не лише для варення і компотів, а навіть для виготовлення наливок. Маю також до 20 кущів смородини різних сортів. А серед малини виділяю давній сорт Новокитаївська та ремонтантний Бабине літо, що плодоносить двічі за сезон. Певну площу між деревами відводимо і суниці. Знаходимо місце також для цибулі, часнику, капусти, помідорів, огірків та іншої городини, якими забезпечуємо себе повністю. Маємо також чотири сорти винограду. Дружина висаджує багато різних квітів — вони густими рядами уздовж пішохідних доріжок та навколо будиночка.
Сад — джерело натхнення
Це правило споконвічне: хочеш мати добрий результат — добре потрудись. А ще слід мати на увазі, що посадити сад — це лише половина справи, попереду на тебе чекає чимало турбот. Вважаю за потрібне звернути увагу садівника-любителя на найсуттєвіші з них. Враховуючи ту обставину, що висаджені чверть віку тому дерева переважно високорослі, ми з Василем Яропудом протягом двох десятків років напровесні здійснюємо обрізування дерев, особливо яблунь та груш. Досвідчений садівник радить мені, як це краще робити, а я вже «хазяйную» безпосередньо на деревах. На жаль, останнім часом така робота вже не по моєму здоров’ю. Тому доводиться запрошувати на обрізування дерев майстра цієї справи. Саме за рахунок такої операції не даю можливості деревам сягати висоти більше трьох метрів, усі вони у мене приземлені, що дає можливість навесні та влітку проводити хімічну обробку, щоб уберегти їх від різноманітних шкідників та хвороб. До того ж залишається розкритою вся крона дерева. І сонце дістає до всіх його гілок.
Хочу поділитися також ще одним заходом, який ми з дружиною щоосені практикуємо. Після збирання плодів готуємо такий собі розчин із звичайної глини, коров’яку, мідного купоросу та вапна. Перед цим я спеціальним скребком знімаю зі стовбурів дерев стару кору, після чого обмащуємо згаданим розчином. Ефект полягає в тому, що весняні промені сонця не обпікають гілок, а це в свою чергу сприятливо позначається на їхньому довголітті. Щороку навесні обсіваємо дерева горохом, а влітку гірчицею, коли виросте зелена маса, прикопуємо її, забезпечуючи дерева органікою.
Робота в саду є колективною справою. Тож нам постійно допомагають син Віктор, дочка Олена, з Києва приїжджають онуки Іра і Баня, які навіть засвоїли літнє обрізування дерев.
Насамкінець, хочу зізнатися, що з дитинства моя мрія — їсти яблука з власного саду здійснилася, хоч на це знадобилася третина мого життя. Радію з того, що мій сад став джерелом натхнення і працелюбства всієї моєї родини. Він буде доглянутий і в майбутньому, залишиться в надійних руках, а для мене сад буде добрим слідом на землі, до чого має прагнути людина.
Василь Кавка, садівник-аматор, м. Вінниця
Інші статті по темі:
Волшебный Сад — Как создать свой сад
Волшебный Сад — Как создать свой сад
Счастье, радость и весельеПусть подарит Новый год!И удачи пусть под елкуВам побольше принесет. Из любви и вдохновенияПусть сплетет простой венокИ завяжет тихо-тихоВам на счастье узелок. Пусть положит под подушкуПуд тепла и доброты,А в ладошке тихо спрячетИсполнение мечты. С Новым Годом, друзья!!!… Подробнее…
Декоративный лук – фото и названия сортов я хочу представить вам в этой статье.
Бывает так, что некоторые огородные растения вдруг оказываются неотразимыми во время цветения, в общем так и просятся в цветник.
Декоративный лук (фото) оказался в числе этих… Подробнее…
Уважаемые читатели, поздравляем всех с предстоящими праздниками!!
Здоровья, благополучия, исполнения всех желаний!!
Хочется поздравить словами Екатерины Серовой. Наступает Новый год.
Что он людям принесет?
У каждого, кто трудится,
кто честен, добр и смел,
пускай желанье сбудется,
чего б он не… Подробнее…
Тысячелистник (фото растения представлено ниже) – это классический многолетник, известный своей стойкостью и непритязательностью к условиям жизни. В природе он распространен повсеместно: в Северной Америке и Китае, Европе и Австралии, Новой Зеландии. Имеет множество названий: Ахиллея, Венерины ресницы, Чихотная трава.… Подробнее…
Ягоды гуми, полезные свойства которых трудно переоценить обладают уникальным количеством аминокислот. Они содержат аскорбиновую кислоту (витамин С), пектиновые вещества, соли фосфора, калия, кальция. Благодаря такому составу ягоды обладают противовоспалительными свойствами (о целебных свойствах растения годжи читайте в статье по ссылке.).… Подробнее…
Люфа (фото ниже) – это лиана из семейства тыквенных, пришедшая к нам из тропиков (об еще одном выходце из тропиков – трихозанте, читайте в статье по ссылке). Она широко распространена в Африке, Индии, в Средней Азии и на Кавказе.
Плод… Подробнее…
Травянистый гибискус (фото представлено ниже), под названием кислый – представитель семейства мальвовых. А еще его, зачастую, называют однолетним кленом. Даже находясь совсем рядом с ним, этот кустарник можно принять за дланевидный японский клен. У него такие же темно-красные, утонченные, резные… Подробнее…
Об особенностях ухода за кротоном в домашних условиях и подробное описание сортов читайте здесь.… Подробнее…
Лекарственное растение колючник (фото и описание ниже), довольно редко встречается в наших садах.
Колючник бесстебельный (фото) или карлина скромная культура, принадлежащая к семейству астровых.
Это травянистый многолетник с экзотическим видом, напоминающим морскую звезду. У него зубчатые колючие листья сизо-зеленого цвета… Подробнее…
Посадка роз весной в грунт – самый благоприятный период в нашем регионе, для успешного развития и пышного цветения в дальнейшем. Возможна посадка и осенью. Саженцы благополучно перезимуют, если зима не будет суровой и ранней, а если наоборот? Степень риска велика.… Подробнее…
1
2
3
…
14
Далее →Это демо-магазин для тестирования — заказы не исполняются. Закрыть
|
По-настоящему радуются одуванчикам, пожалуй, только дети, сдувая лёгкие семена на парашютиках, и горожане, выехавшие весной на пикник. Земледельцы же считают его злостным сорняком. С тех пор, как многие сельскохозяйственные угодья бросили на произвол судьбы, их сплошь заселил этот вездесущий многолетник. Елена Николаева Обновлено (01.05.2016 11:41) Подробнее… Нам из России привезли прибор, которым определяют содержание нитратов в овощах. Очень удобный приборчик, довольно толстую иглу погружаешь в овощ или плод и, если предельно допустимая норма превышена, он начинает пищать. Так вот мы с этим приборчиком теперь часто отправляемся на рынок выбирать продукты. Опасались, что продавцы запротестуют, но нет, им и самим было интересно, такой штучки они никогда не видели. В целом всё более или менее соответствует норме, но вот сильно зашкаливали арбузы и дыни. И ещё получился у нас идейный спор с крестьянином, который утверждал, что выращивает свою картошку, капусту, морковку исключительно на навозе, а аппарат обнаружил во всех названных продуктах повышенное содержание нитратов. Как такое может быть? И вообще, что они из себя представляют? Геннадий Ковальчик, г. Валмиера НИТРАТЫ: КАК ИЗБЕЖАТЬ ОПАСНОСТИ? Обновлено (04.05.2016 21:15) Подробнее… Мы привыкли к тому, что земляника – культура «усатая». С помощью усов она благополучно размножается, хотя и доставляет нам, в связи с этим немало хлопот. Но можно размножать землянику и семенами. Именно таким способом высаживают ремонтантную безусую землянику, которая в последнее время стала весьма популярной и любимой многими садоводами. Чем же она так хороша? Обновлено (18.04.2016 13:30) Подробнее… «Нет ничего проще, чем бросить курить. Я сам бросал больше ста раз». Марк Твен Даже при искреннем стремлении расстаться с вредной привычкой, сделать это в повседневной жизни нелегко. Однако если вы настроены решительно, вам помогут растительные средства. Правда, придётся проявить и немалую силу воли. Обновлено (20.03.2016 15:41) Подробнее… Часть II. УНИВЕРСАЛЬНЫЙ ДЕКОРАТОР И ЦЕЛИТЕЛЬ
Елена Николаева, агроном, ВЫРАСТИТЬ ЗАБОР? ЛЕГКО! Обновлено (23.02.2016 03:01) Подробнее… 05.02.2016 Вопрос Елена, добрый день! Ответ: Обновлено (05.02.2016 12:31) Подробнее… Однажды мне пришлось проектировать сад с жёстким ограничением на цветущие многолетние растения. В семье были алергики и из-за боязни быть покусанныеми пчёлами, которые, конечно, посещают яркие цветы, на семейном совете было решено им отказать. Задача сделать сад не скучным «зимой и летом одним цветом», а нарядным и красивым тем не менее осталась. И осуществить её мне удалось с помощью барбарисов. Елена Николаева, ЭФФЕКТНЫЕ МЕТАМОРФОЗЫ Обновлено (02.02.2016 18:06) Подробнее… 21.01.2016 Вопрос Здравствуйте, я, в 2013 году, на могилу своей дочери, посадил вечнозелёный кустарник (САМШИТ вечнозелёный), почему то за эти три года кусты не выросли. Вдобавок желтеют. В чём может быть причина? Спасибо за ответ. Ответ: Обновлено (21.01.2016 03:25) Подробнее… Началось лето и повсеместно от дачников можно слышать самые недобрые пожелания в адрес сорной травы в садах и огородах с сетованиями друг другу: «Так ведь и прет! Никакого спасу нету!». При этом многие садоводы, скосив или повыдергав сорняки, огромными охапками выкидывают их за забор, удовлетворенно вытирая лоб: дескать, с глаз долой, из сердца вон. Андрей Гурьев,
Обновлено (14.06.2015 01:01) Подробнее… Об этом подвиге советских людей надо говорить отдельно, надо рассказывать в школах, но, к сожалению, сегодняшних хозяев СМИ это не интересует. О гламурных педерастах — сколько угодно; скандалы, пожары, убийства – пожалуйста! О героическом советском прошлом – молчок… Обновлено (08.05.2015 23:40) Подробнее… У подзимнего сева много преимуществ, но самое главное заключается в том, что семена, посаженные осенью, прорастают на три-четыре недели раньше, чем посеянные весной. Помимо этого из семян, которые легли в почву в холодный период, развиваются закаленные и более выносливые растения. Они легче переносят поздние весенние заморозки, быстрее растут, более устойчивы к болезням. Меньше, чем растения, выращенные из рассады, нуждаются в поливе, поскольку их корешки уходят намного глубже в почву. Ну и, само собой, происходит естественный отбор — выживают сильнейшие. Елена Николаева, дипл. агроном Обновлено (08.04.2017 21:36) Подробнее… Теме подготовки сада и огорода к зиме мы ежегодно посвящаем отдельные материалы. Хочу обратить ваше внимание, уважаемые читатели, на регулярно допускаемые ошибки и заблуждения, а также особо важные мероприятия, которые с завидным упорством не выполняют многие земледельцы, о чем свидетельствуют часто задаваемые вопросы. Елена Николаева, дипл. агроном Обновлено (31.08.2014 13:38) Подробнее… Слишком высокие температуры вредны для растений на всех стадиях развития. Они приводят к обезвоживанию, ожогам и плохому поглощению питательных веществ. Самый верный способ благополучно пережить жаркий, засушливый период – своевременный полив в утренние или вечерние часы. Но бывает, что приходится подолгу оставлять растения без присмотра. Обновлено (04.08.2014 00:38) Подробнее… Обычная ситуация: в пылу азарта, поддавшись красоте неописуемой, мы покупаем понравившиеся растения, а потом начинаем размышлять, куда бы их посадить. Правильнее делать наоборот – подбирать растения для продуманной композиции. Итак, поговорим о самых распространенных ошибках в этой теме и научимся их избегать. Елена Николаева, дипл. агроном ландшафтный дизайнер, С чего начать? Обновлено (31.07.2014 12:06) Подробнее… 20.07.2014 Вопрос Здравствуйте, прочитала статью о шелковице, очень захотелось посадить, подскажите пожалуйста растет ли она в Латвии, и какой сорт лучше выбрать для посадки в небольшом саду. Спасибо. Ответ: Обновлено (20.07.2014 19:11) Подробнее… |