HomeРазноеВікіпедія ромашка лікарська – Ромашка лікарська — Вікіпедія

Вікіпедія ромашка лікарська – Ромашка лікарська — Вікіпедія

Содержание

Ромашка лікарська - лікувальні властивості, опис, застосування, рецепти, фото

Лікувальні властивості ромашки в народній медицині

Лікувальні властивості ромашки в народній медицині

Лікарська рослина ромашка давно відома своїми цілющими якостями і відмінно зарекомендувала себе в народній і традиційній медицині при зціленні від безлічі недуг. Статистика стверджує, що ромашка є одним з найбільш часто вживаних лікарських рослин. Водні та спиртові витяжки з суцвіть з успіхом застосовують і як зовнішній, і як внутрішній засіб. Лікувальні властивості ромашки обумовлені її хімічним складом.

Рослина поширена практично по всій території України, а також росте на території колишніх Радянських країн. Найбільша кількість ромашки зустрічається в чорноземній смузі. Ці жовто-білі сонячні квіти можна зустріти в паркових зонах, уздовж узбіч доріг, в лісах, лугах, садах, між посівів зернових культур, а також практично в будь-якому населеному пункті.

Ромашка лікарська фото

Ромашка лікарська фото

Ромашка лікарська фото

Ромашка лікарська фотографії

Ромашка лікарська фотографії

Ромашка фотографії

Ромашка фотографії

Ромашка сушена фото

Ромашка сушена фото

Заготівля лікарських сировини

Рослина цвіте починаючи з травня місяця і до початку вересня. Час збору - травень-серпень, але найбільш цілющі кошики, зібрані на початку цвітіння. Заготовлювати ромашку (зокрема, суцвіття) слід в суху сонячну погоду. Сушіння проводять, розклавши квіти тонким шаром на папері або тацях. Місце слід вибирати яке добре провітрюється, без доступу відкритого сонця, наприклад, на горищі, під навісами, на відкритій веранді або в квартирі.

При використанні сушарки температуру слід підтримувати в середньому 35 ° C, періодично акуратно перемішуючи сировину, не допускаючи осипання білих пелюсток. Намагайтеся уникати пересушування, так як сировина може втратити частину своїх цілющих якостей і перетворитися на труху. Із зібраного кілограма суцвіть на виході виходить трохи більше 200 г сухої сировини. Зберігати заготовлену ромашку лікарську можна близько 1,5 років, бажано в скляній тарі або картонних (паперових) коробах, пакетах і т.д.

Корисні речовини в ромашці лікарській

Суцвіття містять ефірні олії, флавоноїди, кумарини, глікозиди (герніарін, умбелліферон) органічні кислоти вільні (саліцилова, ізовалеріанова, антимисова, каприлова), слизові і дубильні сполуки, фітостерини, вітаміни (каротин, аскорбінова кислота), білкові сполуки, камедь, холін, гіркоти. Висушена сировина має в складі до 1% ромашкової олії(ефірна олія має синій колір).

Лікувальні властивості ромашки та застосування

Біологічна активність ромашки лікарської науково обґрунтована і доведена. Рослина проявляє антидепресантні і седативні, анксіолітичні і дезінфікуючі, судинорозширювальні і місцевоанестезуючі, спазмолітичні і потогінні властивості.

Ефірна олія в складі рослини, проявляючи дезінфікуючі якості, сприяє зниженню газоутворення і зменшення неприємних симптомів метеоризму, а також стабілізує роботу всього шлунково-кишкового тракту, благотворно впливає на слизову шлунка.

Ромашковий чай

Ромашковий чай

Настій рекомендують приймати для зняття спазмів при хворобах травної системи, таких як, спастичний коліт. Також водні витяжки з ромашки аптечної - ефективний засіб при діареї, застої жовчі, підвищеній збудливості нервової системи, хворобливих місячних, маткових кровотечах. Настій ромашки підходить пацієнтам, які мають підвищену кислотність шлункового соку.

Лікарі народної медицини прописують препарати на основі ромашки при бронхіальній астмі, ревматизмі, подагрі, гастритах, алергічного походження, шкірних захворюваннях, зокрема екземі, опіках. Такий спектр застосування обумовлений хамазуленом, присутнім в ефірній ромашковій олії.

Зовнішньо витяжки з ромашки лікарської доцільно застосовувати для полоскання ротової порожнини (при різних стоматологічних захворюваннях) і горла (при ангіні, ларингіті і інших запальних процесах). Ромашковим настоєм промивають очі при кон'юнктивіті.

Завдяки протизапальним і ранозагоювальним властивостям, ромашка у вигляді полоскань, примочок і притирань використовується для лікування шкірних захворювань. Компреси з відваром і настоєм допомагають при набряклості м'яких тканин, для місцевого знеболювання і дезінфекції ран, а також при фурункульозі, шкірних подразненнях, вугрової висипки.

Для ножних ванн використовують міцний відвар рослини, який ефективно знижує потовиділення і усуває неприємний запах, тривалий час захищаючи шкіру ніг від розмноження хвороботворних бактерій.

Практичне застосування ромашки лікарської в народній медицині

Настій ромашки. 1-2 чайні ложки сухої сировини залити склянкою окропу і настояти під кришкою близько 15 хвилин, процідити і приймати теплим при гастриті, діареї, шлункових і кишкових кольках, спазмах, підвищеної нервозності і збудження нервової системи, як натурального і безпечного снодійного (в поєднанні з бджолиним медом).

Лікувальні властивості ромашки та застосування

Лікувальні властивості ромашки та застосування

Настій ромашки, звіробою і календули справляється із запаленням ясен. Взяти по чайній ложці кожної трави, залити 0,5 л окропу, настояти півгодини, процідити, віджати, застосовувати у вигляді частих полоскань ротової порожнини в теплому вигляді. Цей же рецепт годиться і для лікування ангіни.

Настій ромашки і липи допомагає при захворюваннях горла. 3 чайні ложки суцвіть ромашки змішати з 2 чайними ложками липового цвіту і залити 300 мл окропу, настояти під кришкою 20 хвилин, відцідити і полоскати горло 3-6 разів на добу.

Ванни з відваром ромашки - дієвий засіб при артриті, артрозі, ревматизмі, захворюваннях нервової системи, так як вони знімають больові відчуття, викликані судомами, і нормалізують діяльність ЦНС. 100 г сухої сировини залити 3 л окропу і прокип'ятити на дуже слабкому вогні близько 15 хвилин, процідити і влити в приготовану ванну. Час процедури близько 20 хвилин, частота - 2-3 рази в тиждень. Також ванни сприяють поліпшенню стану шкірних покривів.

Інгаляції з ромашкою допомагають при запальних явищах в слизовій носоглотки, зокрема, при нежиті. 5 ст. ложок суцвіть залити літром окропу, прокип'ятити кілька хвилин і дихати парами, накривши голову махровим рушником, по закриваючи черзі кожну ніздрю.

Відвар ромашки використовують як допоміжний лікування при циститі і гінекологічних захворюваннях. Для цих цілей пацієнтка сидить в тазику, наповненій теплим відваром по 15-20 хвилин кілька разів на день. На 2 літри води взяти 4 ст. ложки сировини, довести до кипіння, процідити і використовувати за призначенням. Відваром користуються для спринцювання.

Ромашковий чай з медом вранці сприяє поліпшенню травлення і, відповідно, кольору обличчя. Один пакетик або чайну ложку квітів заварити як звичайний чай, настояти 10 хвилин, процідити, злегка остудити, додати чайну ложку квіткового або польового меду і випити дрібними ковточками перед сніданком (за 15 хвилин).



Ромашка лікарська протипоказання

Використовувати препарати на основі ромашки тривалий період часу небажано, так як настає звикання. Також небезпечні передозування, симптомами якого є головний біль і слабкість. Зловживання препаратами на основі ромашки може викликати пригнічення центральної нервової системи.

При антацидном гастриті від лікування ромашкою аптечної слід відмовитися. Проконсультуйтеся з лікарем при наявності у вас хронічних захворювань, з метою підбору дозування і способу використання витяжок з ромашки.


healthday.in.ua

Ромашка лікарська (аптечна): опис, лікувальні властивості

Зміст

Загальна інформація

Рід Ромашка належить до родини Айстрові, або Складноцвіті. Об'єднує близько 30 видів трав. Ареал розповсюдження — Євразія, Америка і Південна Африка.

Типовий вид роду Ромашка — Ромашка аптечна. Вона росте майже по всій Європі, у деяких районах Азії та Північної Америки. Тільки цей вид має лікувальні властивості. Місця зростання: луки, пустирі, узбіччя доріг, сади. Дикорослу ромашку аптечну можна вирощувати в садах шляхом висадки насіння.

Ромашку лікарську слід відрізняти від звичайної. Ромашка аптечна має яскраво виражений яблучно-медовий запах і високу жовту середину (у 2-3 рази вищу, ніж у звичайної).

Заготівля сировини

З лікувальною метою використовують квіткові кошики. Їх заготівлю здійснюють тоді, коли пелюстки рослини повністю розкрилися і зайняли горизонтальне положення. Цієї умови дуже важливо дотримуватися: коли квітки ще не відкрилися, у ромашки недостатньо цілющих властивостей і низька концентрація ефірних олій, а коли опустилися — при сушінні можуть обсипатися. Квітки, які розпустилися, треба встигнути заготувати протягом 3–5 днів. Збирають квітки вручну або використовуючи спеціальний гребінь. З 1 кг квіток виходить близько 1/4 сухої сировини.

Розкладені тонким шаром квіти сушать у затінку або у приміщенні з хорошою вентиляцією. Можна використовувати сушарки за температури до 40°C. Під час сушіння сировину небажано рухати, бо квітки можуть обсипатися. Для повного висихання потрібно 5–7 днів. Сировина вважається готовою, якщо квітколоже стає шкірясто сухим при розтиранні між пальцями. Зберігати його можна не більше 1 року.

Лікувальні властивості

Історична довідка

Перша лікарська згадка про лікувальні властивості ромашки припадає на середину XVIII століття. Про неї згадує лікар Альбрехт фон Галлер і називає її «матковою травою», що дозволяє зробити висновок про використання ромашки у лікуванні жіночих захворювань.

З розвитком медичної науки цілющі властивості ромашки стали трактуватися ширше.

Французькі лікарі виписували її при перевтомі, похмільному синдромі, розладі травлення, застуді і поганому самопочутті. Квітки ромашки вважалися вкрай корисними для шлунка.

У Польщі квітки ромашки призначали при хворобливих регулах, опіках, обмороженнях. Вони ж вважалися найбільш ефективним засобом для краси шкіри і густоти волосся.

Виявивши у складі ромашки хамазулен, учені з Чехії довели його результативність при лікуванні наслідків опромінення.

Дія і застосування ромашки

Ромашка є протизапальним, потогінним, заспокійливим, кровоспинним і знеболювальним засобом. Знімає спазм, прискорює регенерацію епітелію, зупиняє процеси гниття і бродіння у кишківнику, стимулює травлення, має дезінфікуючі властивості. Завдяки вмісту хамазулену належить до антиалергійних препаратів. Глікозиди ромашки розслаблюють гладку мускулатуру, виявляють атропіноподібну дію.

Противірусні властивості ромашки аптечної допомагають при застудних захворюваннях: прискорюють одужання, зменшують симптоми і знімають запалення слизової оболонки. Ромашка застосовується для полоскання у випадку ангіни, ларингіту, тонзиліту і при запаленні ротової порожнини.

При хронічних бронхолегеневих захворюваннях і бронхіальній астмі стануть у пригоді інгаляції ромашкою.

При гастриті, коліті і запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки, нирок, жовчного міхура, жовчних, сечовивідних шляхів квітки ромашки служать м'яким протизапальним, пом'якшувальним і обволікаючим засобом. Вони послаблюють біль і знімають спазм. При парапроктиті, геморої, коліті, проктиті і метеоризмі з настоєм квіток ромашки роблять лікувальні клізми.

При гінекологічних захворюваннях, циститі, уретриті, простатиті квітки ромашки використовують для підмивання і спринцювання.

Протизапальні властивості ромашки допоможуть при кон'юнктивіті, ячмені і почервонінні. Для цього ромашкою промивають очі. При запаленні суглобів і загостренні подагри приймають ванни або прикладають компреси до уражених місць.

Настій або чай з ромашки служить заспокійливим засобом при істерії, епілепсії, хореї, невралгії. З цією ж метою квітки ромашки застосовують для купання новонароджених, щоб немовля краще спало. Такі ж ванночки допоможуть при дитячому діатезі.

Ромашка у косметології та системах оздоровлення

Корисні властивості ромашки не обмежуються сферою медицини. Їх активно застосовують у косметології та системах оздоровлення.

  • Квітки ромашки входять до складу зборів для схуднення.
  • Ромашки квітки використовують для купання при виснаженні, загальному нездужанні, шкірних висипах. Регулярне умивання настоєм допомагає від прищів.
  • Квітки ромашки для шкіри обличчя є джерелом вітамінів, розгладжують зморшки, тонізують, знімають запалення і подразнення, загоюють ранки.
  • Квітки ромашки корисні для волосся: щоб спинити випадіння, надати блиску і глибокого золотого кольору, їх застосовують у вигляді ополіскувача, маски, або ж додають у мийний засіб.
  • Ромашка використовується в складі збору ІНГАФІТОЛ №2

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування

liktravy.ua

Лікарська рослина — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Crocus sativus — одна з лікарських рослин

Ліка́рська росли́на[1](лат. Plantae medicinales) — рослина, органи або частини якої є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній, медичній або ветеринарній практиці з лікувальною або профілактичною метою.

На сьогодні відомо близько 500 000 видів рослин, однак лише невелика частина (приблизно 10 %) з них широко застосовується в медицині.

Рослини є джерелом для отримання різноманітних лікарських речовин. Більше 30 % усіх лікарських препаратів отримують з рослинної сировини. Рослини використовують для отримання алкалоїдів, серцевих глікозидів, вітамінів та ін. Найширше лікарські рослини застосовуються в народній медицині. Низька токсичність більшості лікарських рослин дозволяє використовувати їх у лікуванні хронічних захворювань, для протирецидивного або реабілітаційного лікування.

Рослини мають різний полівалентний хімічний склад, до якого можуть входити речовини з фармакологічними властивостями. Зазвичай у лікарських рослин один з хімічних компонентів домінує та визначає лікувальні властивості даного виду. Біологічно активні речовини групують у широкі хімічні класи: терпеноїди (ізопреноїди), фенольні сполуки, ліпіди, моно- та полісахариди, алкалоїди, вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини.

У процесі розвитку людина накопичувала знання про дію та властивості різних рослин власним досвідом, спостереженням за тваринами, дослідницькою діяльністю.

Шість тисяч років тому шумери використовували лікарські рослини у свіжому вигляді, у вигляді порошків та настоянок, використовуючи воду й вино як розчинник. Ще у другому тисячолітті до н. е. асирійці широко користувалися льоном, дурманом, блекотою. Древні єгиптяни користувалися лікувальними властивостями алое, анісу, блекоти, м'яти, рицини та інших рослин, які згадувалися у так званому «Папірусі Еберса», де вони поділялися на послаблюючі, блювотні, кровоспинні.

Як лікарські рослини на початку XXI століття широко використовуються звіробій, календула, ромашка лікарська, деревій, мати-й-мачуха, шипшина, обліпиха, солодка, подорожник, м'ята, шавлія, оман, журавлина, брусниця, малина, кріп, петрушка, аїр звичайний та багато інших.

Значна кількість видів лікарських рослин вирощується у господарстві. Вагомий внесок у захист культивованих лікарських рослин від шкідників зроблений дослідженнями Є. С. Міляновського.

Зазвичай поділяють на наступні категорії лікарських рослин:

  • Офіцинальні лікарські рослини — рослини, сировина яких дозволена для виробництва лікарських засобів в країні. Ці види лікарської рослинної сировини вказані в Державниому реєстрі лікарських засобів України.
  • Фармакопейні лікарські рослини — офіцинальні рослини, вимоги до якості лікарської рослинної сировини яких викладені у відповідній статті Державної Фармакопеї або міжнародних фармакопей. Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина вивчає один з напрямків фармацевтичної науки Фармакогнозія.
  • Лікарські рослини народної медицини — найбільш широка категорія, більшість рослин в ній відносно погано описано, і відомості про ефективність їх застосування не пройшли необхідної перевірки засобами сучасної фармакології. Тим не менш, багато рослин цієї групи активно використовуються в країнах, де медична допомога недоступна або занадто дорога.
  1. ↑ Наголос у слові «ліка́рська» має бути саме там, бо цей термін не стосується «лікарів», а «ліків»

uk.wikipedia.org

характеристика рослини. Реферат – Освіта.UA

У рефераті подано загальні відомості про таку рослину як ромашка лікарська. Розглянуто її хімічний склад, фармакологічні властивості, показання до призначення, способи застосування

 

Родина складноцвіті (айстрові). Однорічна рослина 15-60 см заввишки, з розгалуженим, борозенчастим стеблом. Листки чергові, 2-3-перисто-розсічені, сидячі. Квітки дрібні, зібрані у верхівкові суцвіття — кошики.

Крайові квітки кошиків язичкові, білі, серединні — трубчасті, жовті, містяться на довгому, конічному, всередині порожнистому квітколожі. Цвіте в червні — серпні.

Плід — довгаста сім'янка без чубка волосків.

Рослина з сильним ароматним запахом. Росте невеликими заростями або групами на подвір'ях, біля доріг, на вулицях, у садах майже по всій території УРСР, проте на Поліссі — рідше. Культивується. Важлива лікарська рослина. Збирають суцвіття (кошики). Використовуються як потогінний, дезінфікуючий, в'яжучий, заспокійливий та протизапальний засіб. Кошики також використовують у парфумерній промисловості.

Збирають кошики тільки на початку цвітіння, в суху погоду, вручну або гребінцем. Сушать на повітрі або в сушарці при температурі, не вищій 40 °С. На ліки, крім кошиків ромашки лікарської, можна також заготовляти й кошики ромашки без'язичкової (Ch. suaveolens (Pursh) Rudb.). Це дуже поширена рослина.

Ромашка лікує протягом чотирьох днів, а з часом може стати причиною істерики, психічних розладів і утворення каменів у жовчних протоках.

Ромашка лікарська допомагає при тупих пульсуючих болях у верхній частині голови, що обумовлені розлиттям жовчі, переїданням чи нетравленням шлунка.

     

Відомо, що тибетські монахи надавали особливого значення цілющій силі ромашки. Ця рослина входила до чудодійного засобу омолодження, винайденого тибетськими монахами. Рецепт його простий, як і все геніальне… Беруть суміш із однакових частин ромашки, звіробою, безсмертника й березових бруньок, перемелюють його, кладуть в посудину й накривають її.

Через деякий час суміш заливають окропом, настоюють 15-20 хвилин і проціджують не через марлю, а через більш густу тканину. В отриманий напар додають мед. Монахи пили цей чай перед сном, а також вранці – уже без додавання меду.

Також з тібетської медицини дійшов до нас рецепт "очисного збору". Він корисний людям будь-якого віку, сприяє нормалізації обміну речовин, виводячи надлишки холестерину, сприяючи розчиненню каменів у сечових шляхах, жовчовидільній системі. Рекомендують збір у разі атеросклерозу, остеохондрозу, цукрового діабету. Слід узяти по 100 г квіток ромашки лікарської, трави звіробою звичайного, квіток цмину піскового, бруньок берези повислої, листя суниці лісової. Усі компоненти подрібнити, ретельно перемішати. Взяти 2 столові ложки збору і залити його двома склянками окропу.

Настояти 12 годин, процідити. Приймати по півсклянки два рази на день за 20 хвилин до їди, коли хвора серцево-судинна система. У разі ожиріння, відкладення солей, атеросклерозу приймають по склянці вранці замість сніданку, додавши в настій чайну ложку меду або 20-30 г кураги. Курс лікування - до місяця, потім роблять двотижневу перерву і за потреби курс повторюють.

Для лікування ромашкою лікарською використовують суцвіття.

Хімічний склад: ефірна олія (0,2—1,35%), флавоновий глікозид, діоксикумарин, умбеліферон, холін, фітостерин, цукор, азулен, гіркі (3%) і дубильні речовини, камедь, кислоти (саліцилова, аскорбінова, нікотинова), гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот, яблучнокислі солі кальцію і калію, віск, жир, смоли.

Фармакологічні властивості. Ромашка лікарська на початку дії збуджує центральну нервову систему, підсилює рефлекторну діяльність спинного мозку, прискорює дихання, ритм серця, розширює судини мозку. Потім ці ефекти змінюються пригніченням центральної нервової системи, зниженням рефлекторної діяльності спинного мозку, тонусу м'язів. Ромашка виявляє дезінфікуючу, протизапальну, "вітрогінну", в'яжучу, пом'якшувальну протиспазматичну дію, а також збільшує секрецію залоз каналу і жовчовиділення.

Показання до призначення: запалення слизової оболонки рота, ангіна, ларингіт, гострі й хронічні запалення слизової оболонки травного каналу (гастрит, коліт, ентероколіт), метеоризм, понос, геморой, хвороби печінки, жовчного, сечового міхура і нирок, підвищена нервова збудливість, біль нервового походження, болючі менструації, маткові кровотечі, запалення кон'юнктиви, рани на шкірі або слизових оболонках, підвищена пітливість ніг; використовують також для миття волосся (надання світлого кольору, блиску й м'якості).

Способи застосування:

  • Внутрішньо — холодний (10 чайних ложок квітів заливають 2 склянками води кімнатної температури і настоюють 8 год, проціджують) або гарячий настій (2—3 столові ложки квітів настоюють у склянці окропу протягом і год) по 1—2 склянки на день.
  • Зовнішньо — використовують настій для полоскання, промивання, спринцювання й примочок, а також для миття голови.

Настій. Столову ложку сухих квіток заливають склянкою окропу і настоюють 15 хвилин. П'ють із медом.

Відвар. Столову ложку квіток заливають 300 мл води і кип'ятять 5-7 хвилин. Відстоюють, проціджують. Використовують для промивання ран, опіків тощо.

Настойка. Сухі квітки заливають спиртом (40%) у співвідношенні 1:10 і настоюють тиждень у темному місці. Проціджують і приймають по 20-30 крапель 3 рази на день після їди.

Олія. Столову ложку сухої подрібненої сировини заливають склянкою гарячої соняшникової олії і настоюють добу в теплому місці. Використовують зовнішньо.


12.12.2011

osvita.ua

Айстрові — Вікіпедія

А́йстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae)  — родина рослин, найбагатша за кількістю видів серед еудікотів: включає понад 30 000 видів, які входять у майже 2 000 родів[1] (докладніше див. Список родів родини Айстрові). Її представники поширені на всіх континентах (крім Антарктиди) і зустрічаються у різних рослинних угрупованнях. У флорі України зустрічається 695 видів, що належать до 121 роду[2]. Серед Айстрових трапляються такі життєві форми як трави, напівкущі, кущі, рідше дерева (наприклад, скалезія, брахілена), представники цієї родини можуть бути епіфітами або сукулентами.

Пагони з почерговим розміщенням листків (рідше — супротивним або мутовчастим). Інколи листки розміщені у вигляді прикореневої розетки. Листки прості або складні, без прилистків, бувають голко- або лускоподібними. Стебла і листки часто вкриті волосками чи колючками (осот, нетреба, будяк).

У деяких представників зустрічаються видозміни пагона — наприклад, підземна бульба (топінамбур), кореневище (осот).

Схема перерізу через суцвіття ромашки лікарської

Суцвіття — кошик (найхарактерніша ознака родини), що на перший погляд схожі на окремі квітки, саме завдяки цьому типу суцвіття родина Айстрові має ще одну (застарілу) назву — Складноцвіті. Зрідка дрібні кошики можуть бути зібрані у складні суцвіття такі, як складний щиток (у пижма) або волоть.

До складу кошика може входити від кількох до тисячі і більше квіток, наприклад, у соняшника їх близько півтори тисячі. Діаметр суцвіття — від 1 мм (полин) до 70 см (соняшник).

Квітки у кошику різні за будовою і виглядом: одностатеві, двостатеві чи нестатеві (стерильні). Маточка одна, утворена зростанням двох плодолистків, зав'язь нижня, приймочка дволопатева. 5 тичинок зростаються між собою у ділянці пиляків, що формують циліндр навколо стовпчика маточки. Коли приймочка і стовпчик ростуть крізь цей циліндр, пиляки відштовхуються назовні, що сприяє поширенню пилку і перешкоджає самозапиленню. Кожна квітка має свою подвійну оцвітину, але 5 чашолистиків розвинені дуже слабо, їхня вільна частина представлена волосками, зубчиками, лусками або причіпками. Віночок зрослопелюстковий, форма різноманітна.

Типи квіток[ред. | ред. код]

За особливостями будови розрізняють язичкові, трубчасті, несправжньоязичкові та лійчасті квітки.

Disc floret.jpg Трубчасті квітки — усі пелюстки в нижній частині зрощені у трубку, яка у верхній частині розширюється і закінчується 5-ма зубчиками у вигляді зірки; є 5 тичинок і маточка. Трубчастими, наприклад, є квітки у центральній частині суцвіття соняшника, ромашки, а також усі квітки череди.
Ligulate floret.jpg Язичкові квітки — також мають 5 тичинок та маточку, їхні пелюстки зростаються у вигляді язичка (звідси і назва), що на верхівці закінчується 5-ма зубчиками. Із язичкових квіток складається суцвіття кульбаби.
Ray floret.jpg Несправжньоязичкові квітки — зовні схожі на язичкові, але на верхівці їхнього віночка лише 3 зубчики; вони не мають тичинок, а часто — і маточки: їхнє яскраве забарвлення приваблює комах-запилювачів до суцвіття. Несправжньоязичкові квітки часто розміщуються по краю суцвіття і схожі до його «пелюсток».
Sterile flower.jpg Лійчасті квітки — також слугують лише для приваблення комах-запилювачів, і тому не мають тичинок і маточки. Віночок утворений зрослими у вигляді лійки яскраво забарвленими пелюстками.
Суцвіття двогубих квіток Двогубі квітки — зигоморфні двостатеві квітки із віночком поділеним на дві частки: коротшу із 1-2 зубцями і довшу із 3-4[3] Такі квіти зустрічаються, наприклад, у Trixis californica.

Приклади варіантів поєднання квіток у суцвітті:

Трубчасті і несправжньоязичкові (у ромашки лікарської) Трубчасті і лійчасті (у волошки)
Тільки трубчасті (у пижма) Тільки язичкові (у кульбаби) Трубчасті і несправжньоязичкові (у ромашки лікарської) Трубчасті і лійчасті (у волошки)

Плід — сім'янка, часто із чубчиком (парашутиком), який утворений чашолистиками та слугує для розселення вітром (кульбаба). Насіння без ендосперму.

Різноманітність і господарське значення[ред. | ред. код]

Трубчасті і лійчасті (у волошки) 12 суцвіть айстрових

Серед айстрових багато овочевих культур: латук посівний, скорзонера, земляна груша — топінамбур. Соняшник — важлива олійна рослина. Із деяких айстрових виготовляють напої, що нагадують за смаком каву (цикорій, кульбаба). Кок-сагиз та тау-сагиз використовують як технічні культури для отримання каучуку. Піретрум є джерелом інсектицидів. Чорнобривці використовуються у деяких органічних господарствах, оскільки вважається, що їхнє коріння виділяє речовини, які відлякують нематод.

Багато айстрових вирощують як декоративні рослини (хризантеми, айстри, ромашки, жоржини, гербери, стокротки, чорнобривці, цинії[4]), частина із них є лікарськими (ромашка лікарська, пижмо, деревій, кульбаба, полин, череда, нагідки, ехінацея). З одного із видів полину був вперше виділений сантонін — речовина, що використовуються для боротьби з глистами. Інший вид полину додають як приправу до м'яса.

Волошка, соняшник однорічний та деякі види золотушника входять до числа основних медодайних рослин.

Серед Айстрових багато бур'янів (осот, кульбаба, будяк, лопух, пушняк тощо). Окремі представники можуть бути небезпечними чи то отруйними (геленіум, жовтозілля, Ageratina altissima) для людини. Найбільш відома амброзія, точніше її пилок, який, потрапляючи у дихальні шляхи людини, спричиняє алергію.

Родина айстрових ділиться на 12 підродин, які в свою чергу діляться на триби та підтриби:

Підродина Asteroideae[ред. | ред. код]

Підродина Barnadesioideae[ред. | ред. код]

Підродина Carduoideae[ред. | ред. код]

Підродина Cichorioideae[ред. | ред. код]

Підродина Corymbioideae[ред. | ред. код]

Підродина Gochnatioideae[ред. | ред. код]

Підродина Gymnarrhenoideae[ред. | ред. код]

Підродина Hecastocleidoideae[ред. | ред. код]

Підродина Mutisioideae[ред. | ред. код]

Підродина Pertyoideae[ред. | ред. код]

Підродина Stifftioideae[ред. | ред. код]

Підродина Wunderlichioideae[ред. | ред. код]

uk.wikipedia.org

Ромашка аптечна (лікарська) - властивості, рецепти, лікування, протипоказання

Ромашка лікарська або аптечна - трав'яниста рослина, відноситься до сімейства складноцвітих. У народі ромашку іменують як маткова трава, моргун, каміла, румянок, німецька ромашка. Рослина дуже пахуча, з гіллястим стеблом. Листя ромашки перистороздільні, мають вузьколінійні частки. Квіткові кошики ромашки аптечної дрібнуваті, і складаються вони з ложноязычковых білих (по краях) та трубчастих жовтих (в середині) квіток. Квітколоже ромашки аптечної всередині порожнисте, має довгасту, конічну форму.

Ромашка аптечна (лікарська)

У висоту ромашка аптечна може досягати сорока сантиметрів.

Плоди ромашки аптечної - звичайні сім'янки, дозріваючі вже в липні місяці. Період цвітіння ромашки лікарської припадає на кінець весни, і за саму осінь.

Зустріти ромашку аптечну можна скрізь: уздовж доріг, на трав'янистих схилах, у посівах культурних рослин. Завдяки своїм лікарським здібностями і властивостями ромашка стала в останні десятиліття культивуватися і вирощуватися фермерами.

Збирають ромашку в середині червня, у період найбільшого цвітіння в полях і лісах. Збір проводиться при сухій погоді, рано вранці. Саме в цей час в клітинах ромашки активізуються процеси фотосинтезу, підвищується вироблення вітамінів і корисних речовин. Не варто збирати ромашку при рясній росі, у вечірній час і при високій спекотної температурі повітря. В ці періоди в рослині процеси фотосинтезу або сповільнені, або взагалі зупиняються.

Під час збору лікарської ромашкового сировини стебла акуратно зрізують з допомогою ножиць або ножів, приблизно на третину довжини від грунту. Квіти відразу ж відділяються від стебла, і розкладаються для сушіння в тіні (на сонці в рослині гинуть всі корисні речовини руйнуються вітаміни).

Час сушіння ромашки лікарської - п'ять - сім днів при сприятливій погоді. Якщо погода сира, сушіння необхідно проводити в спеціальних сушарках при температурі не вище сорока градусів за Цельсієм. Готову сировину має сильний аромат з пряними нотками, пряний смак з гірчинкою.

Зберігати суху сировину ромашки аптечної необхідно в полотняні мішечки або паперових коробках, в сухому приміщенні, не більше дванадцяти місяців.

Фармакологічні властивості

У квітках ромашки лікарської містяться: ефірна олія, хамазулен, кислоти (нониловую, каприлова, ізовалеріанова), флавоноїди, кумарини, нікотинову кислоту, тараксатерол, холін, органічні кислоти, фітостерини, слизу, гіркоти, вітамін С, камеді, каротин.

Завдяки ефірному маслу ромашка аптечна надає дезинфікуючу дію, знижує кишкова газоутворення, знімає запалення, біль, нормалізує дисфункції шлунково-кишкового тракту, підвищує потовиділення.

Препарати з ромашкою лікарської мають протизапальні, спазмалитическими, знеболюючими, противірусними, противогипоксическими, протиалергічні, жовчогінними, кардіотонічними, седативними властивостями. Крім того, ромашка нормалізує секрецію травних залоз, заспокоює центральну нервову систему, нормалізує силу м'язового серцевого скорочення.

Ромашка аптечна

З допомогою ромашки лікарської лікують: бронхіти, ревматизм, коліт, алергічні гастрити, екземи, опіки, отримані рентгенівськими променями. Ромашку нерідко включають до складу косметичних засобів - кремів, мазей, шампунів.

Відвари і клізми з настоянками ромашки аптечної лікують здуття живота. Напар ромашки лікарської застосовується при застудах, хворобливих менструаціях.

Рецепти

Настій ромашки аптечної.

Беремо п'ятнадцять грамів сухого сировини, заливаємо склянкою гарячої води. Наполягаємо в темному місці не менше години. Приймати настоянку слід по столовій ложці три - чотири рази на день, незалежно від часу прийому їжі.

Настоянка їх квіток ромашки лікарської.

В термосі заливаємо склянкою окропу столову ложку сухих квіток ромашки (можна використовувати і свіжа сировина). Настоювати протягом години, періодично збовтуючи. Приймати за призначенням лікаря.

Відвар з ромашки

Ромашковий відвар.

Беремо чотири столові ложки сировини, всипаємо в півтора літри води, варимо на слабкому вогні протягом п'ятнадцяти хвилин. Цим відваром можна полоскати волосся при облисінні.

Чай з бергамотом.

Беремо чайну ложку сухої ромашки і заливаємо склянкою окропу. Наполягаємо протягом п'яти хвилин. Чай приймати з медом перед сном.

Ромашка лікарська для ванн.

Заливаємо літром води двадцять грам сухої сировини ромашки, проварюємо на малому вогні протягом десяти хвилин, проціджуємо. Додавати у ванну.

Аптечна ромашка

Протипоказання

У ромашки лікарської є свої протипоказання. До них відноситься: анацидний гастрит, непереносимість ромашкового ефірного масла. При передозуванні або тривалому прийомі препаратів з ромашкою може виникнути головний біль, слабкість організму.

nebolet.com.ua

Лікарські рослини України Ромашка лікарська, ромашка. обідрана

Matricaria recutita L.

Морфо-біологічні особливості

Однорічна рослина з розгалуженим стеблом до 40 см заввишки. Листки сидячі, двічіпірчасторозсічені, з вузьколінійними загостреними частками. Квітки зібрані в численні кошики (1,0-1,5 см у діаметрі) з черепитчастою обгорткою з дрібних листочків; спільне квітколоже дуже опукле, конічне або майже напівкуляс-те, всередині порожнисте. Крайові квітки в кошику язичкові, білі, на кінець цвітіння відгинаються донизу, а серединні - трубчасті, жовті, дрібненькі. Плоди - дрібненькі сім'янки [10]. Цвіте з травня до жовтня. Плоди починають достигати з липня.

Сировиною є квіткові кошики (Flores Matricariae). Збирають їх під час повного цвітіння з травня до серпня [2]. Встановлено, що язичкові та трубчасті квітки різняться за хімічним складом і вмістом ефірної олії [3, 9].

Поширення

Ромашка лікарська має голарктичний тип ареалу, в Європі зростає по всій території, крім Крайньої Півночі [1]. Вид поширений по всій Україні, однак на Поліссі трапляється рідко, у високогір'ях відсутній [7]. Масово поширений в Запорізькій, Миколаївській, Херсонській (передусім в її причорноморських регіонах) областях та в Криму (Присивашшя). Забур'янює виноградники в Закарпатті. Невеликі зарості утворює також у придніпровській частині Полтавської обл. [5].

Еколого-фітоценотичні особливості

Ромашка лікарська - світло- та вологолюбна рослина. Зростає на пустирях, узбіччях шляхів, випасах, свіжих перелогах, у садах, виноградниках, посівах зернових культур, на засолених луках [6]. Маловибаглива до багатства грунту, однак на ділянках, багатих нітратами, має більші розміри, рясніше цвіте. Інтенсивно розмножується самосівом. Цвіте в травні, на забур'янених місцях період цвітіння продовжується до липня. У вологі роки проростає повторно в серпні-вересні і зимує у вигляді розеток. Вегетаційний період досить короткий: повний цикл розвитку становить 3-4 місяці.

Звичайно утворює розріджені зарості вздовж сільськогосподарських угідь, зрідка трапляються масиви загальною площею до 5 га.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Досить лабільний відносно запасів сировини вид. Врожай ромашки лікарської залежить від багатьох факторів, передусім кліматичних умов року та багатства грунту. Спостерігається чергування врожайних та неврожайних років. Високі врожаї звичайно бувають в роки з теплою та вогкою весною.

Максимальний врожай в природі складає 4 ц сухих суцвіть ромашки з 1 га. В Причорноморському Степу - місцях масової заготівлі сировини - в 70-ті рр. заготовляли до 70-80 т суцвіть ромашки на засолених землях при загальному обсязі заготівлі 200-250 т [4], зараз обсяг заготівлі в цілому по Україні (на 1997 р.) не перевищує 70 т. Основною причиною такого зменшення обсягу заготівель є виснаження природних запасів ромашки лікарської внаслідок інтенсивного освоєння земель, придатних для неї.

Перспективною щодо запасів сировини ромашки є південна частина Херсонської обл., де в сприятливі врожайні роки можна заготовити до 10 т сировини (Голопристанський, Генічеський та Скадовський райони). Значно зменшилася площа масивів, придатних для промислової заготівлі сировини, в Запорізькій та Миколаївській областях. Сировину ромашки тут збирають на різних сільськогосподарських неугіддях.

Обмежені запаси сировини ще лишились в північних районах Криму (Джанкойському та Первомайському), де також у врожайні роки можна заготовити до 10 т суцвіть.

Питання забезпечення сировинної бази ромашки лікарської в Україні значною мірою вирішується за рахунок культивування даного виду в спеціалізованих господарствах.

Використання лікарської сировини

Ромашка лікарська має спазмолітичну, жовчогінну, бактерицидну, протизапальну дію. Настій квіток вживають як внутрішній потогінний, в'яжучий та вітрогінний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях [8]. Застосовують при захворюваннях системи травлення, запаленнях печінки та жовчного міхура, як кровоспинне (в гінекологічній практиці). Настоєм квіток промивають рани, полощуть горло. Успішно застосовують препарати "Ромазу-лан" (протизапальна та дезодоруюча дія) - при гастритах, колітах; "Ротокан" (протизапальна дія) - посилює процеси репаративної регенерації в слизових оболонках, має гемостатичні властивості [7].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растении СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 292.
2. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 62-65.
3. Драник Л.И., Долганенко Л.Г. Фенольные соединения Matricaria recutita L. // Растит. ресурсы. - 1987. - 23, №1. - С. 144-149.
4. Ивашин Д.С, Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 210-214.
5. Катіна З.Ф., Івашин Д.С., Анісімова МЛ. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - К.: Здоров'я, 1965. - С. 197-199.
6. Никитин В.В. Сорные растения флоры СССР. - Л.: Наука, 1983. - С. 371-372.
7. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 166-168.
8. Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейство Asteraceae (Compositae). - С.-Пб.: Наука, 1993. - С. 145-148.
9. Репчак М., Галасова Й., Гончарів Р. Локалізація ефірної олії та її склад у суцвітті Matricaria chamomilla L. // Укр. ботан. журн. 1984. - 41, №1. - С. 27-29.
10. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - Т. 11. - С. 277-279.

plants.land.kiev.ua

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *