Бонсай Википедия
Не следует путать с Банзай (значения).
Выставка бонсай в китайском садике (Сидней) 
Цветущий рододендрон, выращенный в виде бонсайБонса́й (яп. 盆栽 — букв. «выращенное в подносе») — искусство выращивания точной копии настоящего (иногда карликового) дерева в миниатюре. Рост растений регулируется за счёт плоской корневой системы.
Родственные виды искусства — арбоскульптура, икебана, дизайн аквариума и хоннонбо. В Китае существует аналогичное искусство «Пэньцзин». Ответвления искусства бонсай: кокэдама, кусамоно (яп. 草物), вабикуса (яп. 侘び草).
Содержание
- 1 История
- 2 Стили
- 2.1 Традиционные
- 2.2 Особые
- 2.3 Классификация размеров
- 3 Агротехника
- 3.1 Расположение
- 3.2 Источники материала
- 3.2.1 Подходящие растения
- 3.2.2 Готовый бонсай
- 3.2.3 Дикорастущие деревья
- 3.2.4 Черенкование
- 3.2.5 Посев семенами
- 3.2.6 Воздушные отводки
- 3.3 Почва, дренаж, горшок
- 3.4 Пересадка и формирование корневой системы
- 3.5 Формирование
- 3.5.1 Обрезка
- 3.5.1.1 Виды обрезки
- 3.5.1.2 Основные принципы
- 3.5.1.3 Прищипывание
- 3.5.2 Перевязка
- 3.5.3 Толщина ствола
- 3.5.4 Мёртвая древесина
- 3.5.4.1 Снятие коры (сяримики)
- 3.5.4.2 Расщепление (сабамики)
- 3.5.5 Ошибки формирования
- 3.5.1 Обрезка
- 3.6 Подкормка
- 3.6.1 Основные принципы
- 3.6.2 Использование удобрений
- 3.7 Прививка
- 3.8 Полив
- 3.8.1 Влажность воздуха
- 4 Примечания
- 5 Литература
- 6 Ссылки
История[ | ]
Стиль бонсай возник в Китае и относится к эпохе
Бонсай — Вікіпедія
Виставка бонсай в китайському садку (Сідней) 
Бонса́й (яп. 盆栽, «рослина на таці») — мистецтво вирощування карликових дерев у невеликих ємностях.
Не кожне деревце в низькому контейнері — бонсай, японські традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець, клен, азалія, рододендрон.
Авторство ідеї бонсай належить Китаю. Існують різні думки з приводу дати започаткування цього мистецтва, за різними твердженнями початок своєї історії воно отримало близько 4000 років тому.
Існує легенда що першим «бонсаїстом» був китайський імператор династії Хань, який створив мініатюрну копію своєї імперії. Згідно з легендою там були мініатюрні гори, дерева, будинки і навіть річки. Згодом, у період середньовіччя, разом із буддизмом культура бонсай поширилася і у Японію де вкорінилося спочатку серед аристократів і духовенства, а потім, на початку 17 століття, і на національному рівні. У 18 столітті в Японії почали впроваджувати особливі техніки формування дерев, правила, норми, відділяти різноманітні стилі, а також проводити виставки на яких майстри ділилися своїми досягненнями. Найстарішою діючою виставкою Японії є виставка бонсай у Токіо, яка вперше відбулась ще у 1914 році і кожен рік радує людей своїми неймовірними експонатами вже більше ста років поспіль.
В 20 столітті, багатовікові традиції бонсай потрапили й на інші континенти. Перша виставка бонсай у Європі відбулася 1909 році в Лондоні. Як не дивно, але спочатку європейці досить погано ставилися до нового для себе мистецтва, вони вважали що це знущання над деревами. Проте після другої світової війни бонсай починає здобувати популярність на Заході. Багато дерев було привезено солдатами з Японії. Виникла потреба у спеціалізованій літературі про бонсай.
Останнім часом популярність цього мистецтва неймовірно виросла. Дерева бонсай з’явились у магазинах, садових центрах, проте здебільшого це псевдобонсай — пеньки в’язів, дзелькви, фікуса чи кармони які обросли декількома гілочками. Знайти бонсай справжнього майстра майже нереально у магазині. На даний час існує велика кількість клубів бонсай майже у кожній країні світу.
В даний час існують такі стилі бонсая:
| Теккан |  | Формальний прямий стиль (теккан) — в цьому традиційному стилі стовбур залишається прямим, потовщені біля кореня. |
| Моеґі |  | У дерева, вирощеного в неформальному прямому стилі (моеґі) гілки або стовбур можуть бути трохи викривлені. Верхівка стовбура завжди знаходиться на прямій лінії, що виходить перпендикулярно землі в тому місці, де починається корінь. |
| Сока |  | Соку («здвоєний стовбур») — являє собою композицію, що відрізняється від решти наявністю двох стовбурів. Вони можуть бути різними за розміром і утворювати одну крону. |
| Сяка |  | Похилий стиль (сяка) відрізняється від формального прямого стилю тільки тим, що зростання дерева йде під кутом до землі. |
| Кенґай |  | Каскад (кенґай) імітує зростання дерев біля води або на горах. У повному каскаді вершина дерева зростає за межами горщика і опускається значно нижче ґрунту, що знаходиться в горщику. |
| Хан-кенґай |  | Хан-кенґай — напівкаскадний стиль. У напівкаскаді верхівка дерева залишається на рівні ґрунту каганця. |
| Нецунарі | Нецунарі — стиль, що імітує вид дерев, у яких частина стовбура затоплена або засипана землею. Гілки такої рослини ростуть як окремі дерева. | |
| Літерал (Буджінґі) |  | «Літерал» — характеризується прямим стовбуром дерева, з мінімумом гілок. Літерал — китайське слово, у Японії цей стиль називають бундзін-ґі. |
| Секідзедзю | Секідзедзю — «корінь на камені» — дерево (часто інжир) росте на камені. Стовбур знаходиться прямо на камені, а коріння вигадливо обплітають його. | |
| Ісізукі |  | Ісізукі або «зростаючий-на-камені» стиль схожий зі стилем секідзедзю, але в цьому випадку коріння дерева ростуть в ущелинах каменю. Так як місця для коріння в цьому випадку небагато, цей стиль використовують для ілюстрації витривалості дерева. |
| Хокідаті |  | Хокідаті — «Стиль мітли» — застосовується на деревах з розлогими гілками. Стовбур залишається прямим, а гілки ростуть навколо нього приблизно на 1/3 висоти дерева, внаслідок чого листки утворюють форму, схожу на кулю. |
| Есе Ое |  | «Есе Ое» або група дерев — стиль, в якому кілька дерев вирощують в одному горщику. Кількість їх може варіюватися, але майже ніколи не дорівнює 4 (слово «сі» — «чотири» на японському співзвучне зі словом «смерть»). Часто в горщик садять дерева одного й того ж виду, а краса композиції полягає в поєднанні висот і віку цих дерев. |
| Ікадабукі |  | Багатостовбурний стиль, ікадабукі, відрізняється тим, що всі стовбури дерева ростуть з одного кореня. Вони формують розкидисту крону, а найпотужніший стовбур утворює вершину. |
Класифікація розмірів[ред. | ред. код]
| Клас[1] | Розмір, см | ||
|---|---|---|---|
| Крихітний | Мамі | Кесі-цубу | До 2,5 |
| Сито | 2,5-7,5 | ||
| Гафу | 13-20 | ||
| Маленький | Сехіна | Комон | До 18 |
| Мябі | 15-25 | ||
| Середній | Кіфу | Катаде-моті | До 40 |
| Великий | Тю/тюхін | 40-60 | |
| Омон | До 120 | ||
| Величезний | Дай/дайдза | Бондзю | Більше метра |
Полив[ред. | ред. код]
Через обмежені розміри горщика з рослиною, турбота про бонсай може бути досить складною. Глибокі контейнери часто не дозволяють кореневій системі розвиватися правильно, а полив такої рослини перетворюється на важку роботу. Різні техніки поливу включають або пряме зрошення з поливального чайника або банки, або занурення ємності з бонсай у велику тару, наповнену водою. Деякі види рослин можуть переносити періоди посухи, а інші вимагають практично постійного поливу. Якщо залишати ґрунт сухий або поливати занадто часто, можна отримати загнилу рослину або вбити її кореневу систему. Сонце та вітер можуть швидко висушити ґрунт, тому рослини, що знаходяться зовні, потрібно щодня перевіряти і поливати при виникненні такої необхідності. Ґрунт взагалі не повинен ставати сухим, навіть на короткий термін. Частина рослин, які використовуються в бонсаї ніяк не показують нестачу води в ґрунті, залишаючись зеленими навіть коли їх коренева система повністю знищена.
Підтримка вологості повітря[ред. | ред. код]
Для підтримання необхідного рівня вологості рослину обприскують кілька разів на день, при цьому з листя змиваються частинки пилу.
Часто для імітації трави поверхню ґрунту покривають мохом, що вимагає щоденного обприскування і гарної вологості повітря.
Пересадка[ред. | ред. код]
Пересадка рослиниБонсай зазвичай пересаджують приблизно раз на два роки навесні, перед тим, як вони почнуть сокорух після «зимової сплячки». Чим молодша рослина, тим частіше її пересаджують. Це запобігає обростанню коренів навколо горщика зсередини і провокує зростання.
При пересадці частина коренів підрізається.
Так само пересадка — необхідний засіб при загниванні коренів. Рослину витягують з миски, оглядають пошкоджене коріння і видаляють його.
Формування[ред. | ред. код]
Для зменшення розміру дерева існують різні методи. Сезонне підрізування часто є запорукою успіху, проте якщо зробити його невміло, можна знищити дерево. Більшість видів дерев, які використовуються для бонсаю можуть бути деформовані за допомогою мідного або алюмінієвого дроту. Деякі дерева не піддаються такому формуванню, їх вигляд змінюють головним чином за допомогою підрізання.
Щоб створити видимість старого дерева, іноді використовують мертві дерева, «дзін» і «сярі». Їх отримують, відрізаючи гілку від стовбура живого дерева і здираючи кору з усього стовбура або частково (сярі), створюючи видимість природних шрамів на дереві. Ці методи повинні бути використані з великою обережністю, тому що такі дії можуть призвести до зараження дерева. Також не можна здирати цілісне кільце кори зі стовбура, інакше в дереві порушиться сокорух.
Перев’язка[ред. | ред. код]
Лігатура — дріт, за допомогою якого паросткам надають необхідний напрямок. Перев’язка дерев — один з найсильніших способів керування формою дерева. Найкращий час для перев’язки — весна й осінь. Іноді до гілок підвішують вантаж для створення вигинів і вузлів і ефекту старості. Хоча перев’язка дротом здійснюється дуже туго, в дерево дріт ні в якому разі врости не повинен. Знімають дріт, розрізаючи його на дрібні шматочки, а не просто розкручуючи.
Товщина дроту повинна бути пропорційна товщині гілки. Замість дуже товстого дроту можна використовувати пару тонких скручених дротиків. Не можна допускати схрещування дроту. Найкраще поступово обплітати стовбур знизу вгору протягом декількох місяців.
Обрізка[ред. | ред. код]
Обрізка є необхідним способом формування бонсай. З її допомогою вирішують кілька завдань: зменшують розмір рослини, формують розташування скелетних гілок, стимулюють ріст нових пагонів.
Можна виділити кілька видів обрізки[2].
- Формуюча обрізка — вирізка великих скелетних гілок, усікання стовбура, що формують «основу» дерева
- Підрізування гілок зменшує їх довжину і стимулює утворення нових точок зростання, стимулює розгалуження.
- Стрижка пагонів формує обрис крони рослини
- Прищіпки (пінцірування) служить для обмеження зростання пагонів
- Обрізка листя (дефоліація) служить для оновлення крони, при цьому кількість листя збільшується і зменшується їх розмір
- Підрізування коренів необхідне для оновлення і формування кореневої системи
Розташування та зимівля[ред. | ред. код]
Всупереч громадській думці, бонсай може стояти і всередині будинку, якщо отримує достатньо світла. Клен чи сосна можуть рости і зовні, і в приміщенні, проте у них є період сну. Багато дерев потрібно спочатку ростити в кімнаті, а потім перенести в сад. Японська чорна сосна і деякі інші види, будучи зовнішніми деревами, можуть вижити в кімнаті, хоча їх краще поміщати в холодну кімнату або навіть в особливий холодильник. Щоб переконатися в правильності положення дерева, потрібно простежити за освітленістю та умовами в холодний сезон. Для забезпечення цього часто можна просто відкрити вікно, але не в разі проживання в дуже холодних місцевостях. Насправді немає повністю «зовнішніх» дерев. Всі холодостійкі дерева, після розміщення їх у тепло, акліматизуються через деякий час.
Горщики для бонсаяДеякі любителі використовують тільки неорганічні ґрунти, інші — звичайні, треті — рясно удобрюють землю реагентами, і всі ці техніки мають право на існування. Всі ґрунти для бонсаю повинні бути легкими і пропускати воду, найчастіше беруть суміш на основі гравію, керамічних черепків, кори, грубого піску, вулканічної глиняно-пемзової землі або коксу. Найпопулярнішим ґрунтом серед японських майстрів є Акадама. Акадама — це обпечений при певній температурі гранулят глини. Акадама володіє чудовою аерацією та вологоємністю, що сприяє хорошому розвитку кореневої системи дерева.
У кожного горщика повинні бути дренажні отвори, аби зайва вода могла проникнути в піддон. Кожен отвір повинен бути прикритий керамічним черепком або шматочком пластику, щоб уникнути висипання ґрунту. У бонсай застосовують глазуровані (блискучі) і неглазуровані, різнокольорові або гладкі горщики. Для більш формальних композицій вибирають гострокутні прямі контейнери; для вічнозелених дерев — неглазуровані. Важливо, щоб колір горщика підходив до кольору рослини. Гончарна індустрія розвинена по всьому світу, однак виділяють особливо досвідчених у цьому мистецтві майстрів давнього Китаю та Японії, чиї горщики збирають колекціонери. Хоча колекціонери також високо оцінюють горщики європейських майстрів, наприклад, Байрона Олбрайта і Гордона Даффета.
Деякі дерева потребують особливого захисту взимку, тому інтенсивність технік, що використовуються в холодну пору, залежить насамперед від того, наскільки дерево адаптовано до клімату. Якщо у рослини є період сплячки, то ні в якому разі не можна переривати його, особливо в листяних рослин. Щоб вберегти рослину від холоду в квартирі, її можна помістити в додаткову ємність або покрити землю в горщику шаром перегною, що доходить до першої гілки.
Бонсай Википедия
Стиль бонсай возник в Китае и относится к эпохе династии Тан (VIII—X вв.)[источник не указан 1084 дня]. Среди настенной живописи найдено изображение пеньцзай — растение, взятое из природы и пересаженное в горшок[1].
Слово «бонсай» происходит от китайского слова «пэньцай» (китайское прочтение тех же иероглифов) и означает «выращенное в подносе»[2][3][4].
Одна из легенд гласит, что некий император повелел создать миниатюрную империю со всеми деревьями, городами, реками и горами. Для этой цели и были созданы миниатюрные деревья[источник не указан 1084 дня].
Считается, что в Японию искусство принесено в VI веке буддистскими монахами[1][5]. Выращиваемые растения использовались для украшения ниши дома, максимальная высота деревьев поэтому составляла около половины метра[источник не указан 1084 дня]. Спустя некоторое время, в связи с развитием техники любования бонсай, его начинают использовать при проведении чайной церемонии[источник не указан 1084 дня]. В это время искусство называется хати-но-ки — «дерево в горшке»[источник не указан 1084 дня]. С XVIII века японцы окончательно превращают эту технику в искусство, возникает множество стилей[источник не указан 1084 дня]. В эру Токугава парковый дизайн получил новый толчок: выращивание азалий и клёнов стало времяпрепровождением богатых людей.
Развивали это искусство и буддисты, которые считали, что человек, выращивающий бонсай, приравнивается к богу, потому что в их видении мир выглядит как сад Будды, где он садовник[источник не указан 1084 дня].
Сейчас для бонсай используются обычные деревья, маленькими они становятся благодаря постоянным подрезаниям и различным другим методам. При этом соотношения размеров корневой системы, ограниченной объёмом плошки, и наземной части бонсай соответствуе
Бонсай — это… Что такое Бонсай?
— традиционное искусство выращивания карликовых деревьев. Полагают, что начало «пейзажам в горшках» положил великий китайский поэт и художник Ван Вэй (699–759), который вырастил в фарфоровом сосуде орхидеи и, чтобы подчеркнуть их изящество, положил вокруг стеблей белые камешки. В дальнейшем стали высаживать и карликовые деревья. Особый уход, состав и количество почвы, специальные приемы подрезки корней и формирования кроны позволили мастерам добиться того, что с годами крошечное деревце в строении и пропорциях обретало облик взрослого дерева. Сам термин «бонсай» произошел от японского произношения китайских иероглифов «пэньцзай» — «выращивание в горшке». В Японии это направление известно предположительно с XI в. Японские бонсай отличаются рафинированной естественностью и тонко выверенной гармонией. Какая бы причудливая форма ни была придана деревцу, оно всегда похоже на реальное большое дерево, а отточенная выразительность художественного образа вызывает в воображении тот или иной пейзаж, окружающий его. Искусство бонсай не получило столь массового распространения, как искусство икэбана. В отличие от последнего, для создания настоящего бонсай требуется несколько десятилетий, если он выращивается из семени, и не меньше четырех-пяти лет, если основой служит карликовый саженец, выросший в жестких природных условиях, например в щели горной породы. Человек, занимающийся этим делом, должен быть и художником, который сначала мысленно создает желаемый образ, и хорошим садоводом, знающим множество тонкостей, которые позволяют правильно растить деревце. В одном из трактатов на данную тему говорится: «Беспредельная нежность требуется при выращивании карликовых деревьев». Бонсай не только требуют ласкового обращения, но и сами способны вызывать в душе человека нежность, очень похожую на чувство, испытываемое к маленькому ребенку. Первая национальная выставка карликовых деревьев состоялась в Токио в 1914 г. Выставка 1934 г., организованная в Художественной галерее парка Уэно в Токио, утвердила бонсай как полноправный национальный вид искусства. Сегодня бонсай различают по форме — прямостоящая, свисающая или каскадная, по характеру посадки — групповая, создающая атмосферу пейзажа или одинокое дерево на скале и так далее. Существенное значение придается количеству листвы, цветов, плодов. Размеры бонсай — от нескольких сантиметров до полутора метров. Наиболее популярны деревца высотой 38–65 см. Емкость, где растет карликовое деревце, должна формой, цветом и размером сочетаться с деревцем, подчеркивать его красоту и необычность и в то же время обладать собственной художественной значимостью. Это, как правило, керамические изделия, внешне весьма простые, но часто очень старые и дорогостоящие. В настоящее время бонсай приобрели еще один важный аспект: в сложных условиях городской жизни они являются как бы связующим звеном между человеком и Природой, общение с которой всегда имело большое значение для японцев. Внимательное знакомство с бонсай помогает понять некоторые существенные особенности японской культуры, национального мышления, воспитывает и развивает художественный вкус, наблюдательность, любовь к природе. Бонсай дал толчок к развитию еще одного направления миниатюрного художественного садоводства — сайкэй. Его основателем является Тосио Кавамото. Цель сайкэй — создание привлекательного миниатюрного пейзажа из живых растений, в нем нет ограничений, присущих бонсай. Так, если для групповой посадки в бонсай деревца должны быть обязательно одного вида, примерно одного размера и не моложе 10 лет, то для сайкэй могут быть использованы самые разные сеянцы в разном сочетании, что делает творческую задачу особенно разнообразной и привлекательной. Также и «скалы» в сайкэй могут быть любого очертания, причем некоторые дефекты легко скрыть мхом или почвой. Таким образом, поиск «совершенного» камня здесь не является проблемой, которая становится все более сложной в бонсай. В сайкэй, как правило, используются трех-, четырехлетние растения, выращенные из семени. Когда деревца перерастают масштаб созданного пейзажа, их перемещают в другой пейзаж или пересаживают для того, чтобы культивировать уже как бонсай. Сайкэй привлекателен и сам по себе, и как разминка для мастеров бонсай. Искусство бонсай перешагнуло границы Японии, им серьезно увлекаются люди в разных странах мира, в том числе и в России.
Япония от А до Я. Энциклопедия. EdwART. 2009.
Значение слова БОНСАЙ. Что такое БОНСАЙ?
- Бонса́й (яп. 盆栽 — букв. «выращенное в подносе») — искусство выращивания точной копии настоящего (иногда карликового) дерева в миниатюре. Рост растений регулируется за счет плоской корневой системы.
Родственные виды искусства — арбоскульптура, икебана, дизайн аквариума и хоннонбо. В Китае существует аналогичное искусство «Пэньцзин». Ответвления искусства бонсай: кокэдама, кусамоно (яп. 草物), вабикуса (яп. 侘び草).
Источник: Википедия
бонсай
1. карликовое дерево, выращенное в низком контейнере
2. искусство выращивания карликовых деревьев в небольших ёмкостях
Источник: Викисловарь
Делаем Карту слов лучше вместе
Привет! Меня зовут Лампобот, я компьютерная программа, которая помогает делать
Карту слов. Я отлично
умею считать, но пока плохо понимаю, как устроен ваш мир. Помоги мне разобраться!
Спасибо! Я стал чуточку лучше понимать мир эмоций.
Вопрос: купчий — это что-то нейтральное, положительное или отрицательное?
Положительное
Отрицательное
Бонсай — что это такое
Бонсай – это карликовые версии обычных деревьев. Да-да, настоящий дуб, орех, клен или любое другое дерево можно вырастить в миниатюре. Такие деревца растут в горшках, но при этом не являются комнатными растениями. Чаще всего их можно увидеть на балконе или в оранжерее.
В настоящее время в Стране восходящего солнца насчитывается порядка ста тысяч бонсай, причем некоторым из них несколько десятков, а то и сотен лет. Кстати, бонсай подразумевает размещение нескольких растений в одном горшке, например, дерево могут окружать цветы или трава. Все это создает своеобразную композицию и позволяет придать карликовому дереву еще более необычный вид.
Японцы считают, что бонсай – это самое настоящее искусство, причем делят его аж на пятнадцать стилей. Используя разнообразные техники, можно придавать дереву самую причудливую и неординарную форму. По аналогичным методикам выращивают не только деревья, но и кустарники.
Люди всегда тянутся к тому, чтобы изменить привычный мир вокруг себя. Это вполне логично, так как появляется простор для творчества и реализации самых разнообразных идей. Японцы в этом особенно преуспевают, достаточно посмотреть на местные разработки (компьютеры, роботы, многоэтажные здания и так далее).
Что касается бонсай, то это еще одно веянье моды, которые при этом имеет исторические корни. Денежные Деревья и прочие сувениры японского стиля, наряду с бонсай сейчас можно увидеть в домах по всему миру. Местная культура набирает популярность и это общепризнанный факт.
Кстати, бонсай, как и множество других изобретений и традиций был заимствован японцами из Китая, намного более древней страны. Там подобные деревья начали выращивать много веков назад, и с течением времени данное искусство распространилось на всю Восточную Азию. Чаще всего бонсай использовали для того, чтобы украсить дворцы и дома состоятельных граждан, но затем все это стало доступно и простым людям, благо никаких особых затрат искусство не требовало.
Выращивание бонсай подразумевает солидные временные затраты и недюжинное терпение. Эта работа растягивается на долгие годы, да и уход за уже готовым деревом достаточно сложен. Чаще всего за основу берут небольшой саженец прямо из леса, желательно несколько дефективный, например, с искривленными ветками. Это позволит в дальнейшем превратить дерево в произведение искусства.
Вырастить бонсай из семян тоже можно, но на это уйдет еще больше времени и сил.
<Тамагочи возвращается!
Дзянкэн>
Бонсай — это… Что такое бонсай?
Естественно, что сильная густота ветвей не может быть воспроизведена в бонсай; также трудно создателю бонсай повторить в своем произведении часто встречающееся в природе пренебрежение к параллельным линиям и переплетающимся ветвям.
Зритель без труда определяет передний, наиболее зрелищный план бонсай по следующим признакам: свободно просматриваются две трети ствола, вторая или третья ветви направлены от зрителя и придают бонсай пространственную глубину.
ИльяМельников4797eeb5-fb26-102c-954e-11bc7d3ebbf3Композиции в стиле бонсайБонсай – это миниатюрная копия небольшой части природы.
История, которую препоручено преподавать Тертулиано Максимо Афонсо, напоминает деревце бонсай, которому постоянно подрезают корни, чтобы оно не разрасталось, предмет истории – это игрушечная копия гигантского древа событий, происходящих в разных местах в разные времена, мы взираем на него, отдаем себе отчет в несоответствии размеров и смиряемся с этим, не обращая внимания на другие, не менее важные отличия, например на то, что ни одна птица, даже крошечка колибри, не сможет свить гнездо в ветвях бонсая, а если его листва достаточна для того, чтобы отбросить хоть какую-нибудь тень и в ней захочет укрыться ящерка, то кончик ее хвоста, по всей видимости, будет торчать наружу.
Единственное, о чем я мог тогда думать (и мне было странно, что кто-то другой мог думать не об этом): что будет, когда она придет в гостиницу и выпустит из костюма эту массу, три промасленных коржа живота, плечи, моментально оседающие без ватных эполет, спрессовавшиеся в туфлях пальцы, измученные, как корни бонсая (держать-то им приходится не бонсай, а настоящий дуб).
Дpугие пpедставители pастительного миpа Ягодки напоминали полусухие каpликовые деpевца бонсай, но мpачного сеpого оттенка.
Он увидел зачехленные панели, дизайн, годящийся лишь для полки антикварного магазина, да еще дерево бонсай, которое станция растила из семечки целых девяносто лет – чтоб не так тошно было.
Их выращивали по японской методике «бонсай» – на слегка удобренный микроэлементами песок сажали семечко, а затем в процессе роста подрезали корни.
В настоящее время очень модно устанавливать в них композиции из миниатюрных деревьев – бонсай, различные суккулентные группы, лишайники, низкорослые красивоцветущие растения.
Явилась она в сопровождении дочерей и собак и позволила своим четвероногим оросить хозяйскую коллекцию бонсай.